LITMIR.BIZ

Скачать книгу

в маєток? Bien! Не кажіть нікому ні слова – нікому, зрозуміло? І очікуйте нас із візитом сьогодні ввечері. Ми приїдемо близько п’ятої.

      – Добре, але я не…

      – Ça n’a pas d’importance, – м’яко сказав Пуаро. – Ви ж хочете, щоб я вберіг ваш дорогоцінний діамант від крадіжки, n’est-ce pas?

      – Так, але…

      – Тоді робіть, як я вам сказав.

      Сумний і збитий з пантелику аристократ пішов геть із нашої кімнати.

***

      У маєток Ярдлі ми прибули о пів на шосту. Величавий дворецький провів нас у старовинну залу, стіни якої були обшиті панелями, а в каміні палало жарке полум’я. Нашим очам відкрилася зворушлива картина: темноволоса леді Ярдлі схилилася над світлими голівками двох своїх дітей, а лорд Ярдлі стояв коло них, і його обличчя було осяяне теплою усмішкою.

      – Мосьє Пуаро і капітан Гастінґс! – оголосив дворецький.

      Леді Ярдлі здригнулася й підвела очі, а її чоловік невпевнено рушив назустріч нам, шукаючи поглядом вказівок від Пуаро. Мій маленький друг почувався як риба в воді.

      – О, прошу мені вибачити! Я досі намагаюся розплутати справу міс Марвелл. Вона ж має приїхати до вас у п’ятницю, я не помиляюся? Тож я прибув сюди, щоб переконатися, що тут безпечно. Також я хотів запитати в леді Ярдлі, чи не пригадала вона часом, які ж усе-таки були марки на тих конвертах із листами, що їх вона отримувала?

      Леді Ярдлі сумно похитала головою.

      – Боюся, що ні. Розумію, що мала б звернути на це увагу, але я навіть не думала, що все виявиться так серйозно.

      – Ви залишитеся в нас ночувати? – запитав лорд Ярдлі.

      – О, мілорде, не хочу вас обтяжувати. Ми залишили речі в заїзді.

      – Ні-ні, все гаразд! – Лорд Ярдлі зрозумів натяк. – Я пошлю по них людину. Ви нас не обтяжите, запевняю.

      Пуаро дозволив себе вмовити. Він сів біля леді Ярдлі й почав знайомитися з дітьми. За хвилину вони вже бавилися всі разом, і навіть мене їм вдалося залучити до гри.

      – Vous êtes bonne mère29, – сказав із галантним поклоном Пуаро, коли з’явилася гувернантка і забрала дітей.

      Леді Ярдлі поправила скуйовджене волосся.

      – Обожнюю своїх малих, – сказала вона тепло.

      – А вони вас, і недарма! – Пуаро знову вклонився.

      Звук гонга сповістив, що настав час переодягатися до вечері, і ми підвелися, щоб розійтися по кімнатах. Аж тут зайшов дворецький, тримаючи на таці телеграму для лорда Ярдлі. Той перепросив і розірвав конверт. Прочитавши текст, лорд захвилювався.

      Зітхнувши, він передав папірець дружині, а потім виразно глянув на мого друга.

      – Заждіть хвилю, мосьє Пуаро. Думаю, вам варто знати, яке повідомлення я отримав. Пише Гоффберґ. Він повідомляє, що знайшов покупця для діаманта: це американець, який завтра відпливає у Сполучені Штати. Сьогодні ввечері він пришле до нас фахівця, який огляне камінь. Їй-богу, якщо все буде добре… – лорд не договорив.

      Леді сумно відвернулася. Вона досі тримала телеграму.

      – Я б дуже не хотіла, щоб ти продавав його, Джордже, – сказала вона тихо. – Коштовність так довго була

Скачать книгу