LITMIR.BIZ

Скачать книгу

купалася в його німому захопленні і розуміла, що й сама закохалася в Павла так сильно, що, здається, і дихати чи рухатися без нього не годна. Можливо, просто прийшов її час кохати, а може, сила її любові була такою сильною саме тому, що вони з Павлом неймовірно пасували одне одному.

      Кохання застувало їм увесь світ, і Ірена навіть не намагалася опиратися цьому почуттю. Зрештою, у стосунках жінка зазвичай віддзеркалює ставлення до неї чоловіка, а Павло ставився до неї саме так, як вона собі то вимріяла давно. Любив, шкодував, намагався допомагати і ніколи не старався підпорядкувати чи зламати її волю. Ірена завжди відчувала себе рівною йому. Усе ж таки добре, що безправне становище жінки залишилося в минулому столітті. Зараз і ходити по вулиці могла вільно, і навчалася в гімназії, і готувалася піти на науку в Політехніку. Дасть Бог, опанує професію і зможе колись сама себе утримувати. Сидіти на шиї в батьків до скону віку їй аж ніяк не хотілося. Зрештою, навіть якщо вийде заміж, то завжди матиме якусь професію та хліб у руках.

      Ірена й не помітила, як весну заступило спекотне літо. Прохолодні вечори змінилися теплими, відцвіли плодові дерева, розквітли флокси та троянди, а небо було таким голубим та безхмарним, що здавалося бездонним. Кохання між нею та Павлом лише міцніло. Обоє якось одразу й назавжди зрозуміли, що між ними не просто симпатія чи захоплення, а справжня любов. Нехай трохи наївна, незріла, проте дуже щира і сильна. Кинулися в неї, як у вир. Нове, незнане досі почуття п’янило обох, дурманило голову і здавалося чимось винятковим. Таким, якого ніхто не відчував до них і ніхто й ніколи не відчуватиме після них. Вперше кохали і щиро вірили у незмінність та вічність цього почуття. Сонце світило тільки для них, тільки для них цвіли квіти, зеленіла трава, падав дощ, збігав до завершення день і наставав вечір. Коли ж опинялися наодинці, то зовсім не почувалися самотніми, а лише самодостатніми. Усе відбувалося саме так, як Ірена собі вимріяла. Іноді таке беззаперечне щастя навіть лякало її.

      Всі думки Ірени були поряд із Павлом, а він кожного дня приходив і вистоював під її вікнами доти, доки дівчину не відпускали до нього. Коли ж Ірена бачила його поряд, то нікого, окрім нього, взагалі не помічала. Лише він, його очі, його погляд і теплі долоні, що обережно торкаються її руки. Проживали моменти, коли кожна дрібничка здається неймовірно важливою, а закоханих хвилює навіть ненавмисний доторк чи інтонація, з якою промовляється слово.

      Його пальці перепліталися з її пальцями, огортали ніжністю, обожнюванням і передчуттям чогось незвіданого, бентежного й гарного, дуже солодкого, терпкого, бажаного, проте наразі все ще забороненого. Ірена мліла від власних думок та доторків Павла, проте далі не заходила. Навіть думки про щось більше, аніж невинний поцілунок, здавалися їй неприпустимо гріховними та забороненими.

      Нічого зайвого так і не дозволили собі жодного разу ні того літа, ні потім. Найінтимніше могло відбутися лише в шлюбі, бо інакшого

Скачать книгу