LITMIR.BIZ

Скачать книгу

невимушено знов усміхнувся їй:

      – Я студіюю в Політехніці. На сухопутній та водній інженерії. Через рік закінчу науку і зможу знайти добру працю, – він глянув на Ірену дуже серйозно та уважно. – Напевно, панні таке не дуже цікаво слухати. То технічне.

      – Чому ж? – Ірена теж придивилася до співрозмовника. – Я сподіваюся вчитися на художньому відділенні в Політехніці. Властиво то трохи інше, але… До речі, як ви сюди потрапили? Досі я жодного разу пана тут не бачила.

      – Випадково, панно Ірено. Моя кузина Неля сказала, що на уродинах бракуватиме партнерів до танцю, і… привела мене сюди.

      Ірена здвигнула плечима і скептично поморщила носик.

      – Щось я не бачила, щоби пан сильно вальсував сьогодні. Не маєте таланту до танців?

      Павло усміхнувся.

      – Ані на грам. Просто не хотілося сидіти вдома, і я пішов на уродини, щоб трохи розвіятися. А Неля й не знала, вмію чи не вмію я танцювати. Тепер дуже злоститься на мене. Он стоїть там у куточку і сердиться на мене.

      Ірена кинула швидкий погляд на дівчину, на яку вказав Павло, і тихенько розсміялася:

      – Нелю розумію… І що? Панові хоч вдалося трохи розвіятися?

      – Навіть ліпше, аніж сподівався.

      – Навіть так, – Ірена поправила пасмо русявого волосся, яке впало їй на очі. – А я на всіх забавах люблю танцювати. Властиво, зараз теж збираюся це зробити. Я сюди прийшла бавитися, а не нудитися, як пан то робить зараз.

      Вона рішуче і навіть досить провокаційно розвернулася та ступила крок убік. З грамофона звучало її улюблене танго «Tо ostatnia niedziela» Мечислава Фоґґа[12], і вона аж ніяк не збиралася стояти та просто слухати цю пісню. Тим більше, що її ще раніше запрошував до танцю брат уродинниці Місько. У той момент вона ані не відмовила йому, ані не погодилася на пропозицію танцю. Зараз треба просто підійти до Міська і…

      – Ірено, зачекайте, – Павло вмить заступив їй дорогу. – Я здібний учень. Якщо вже стрінув таку гарну вчительку, то дам собі раду навіть з танцями.

      Вона зупинилася.

      – І звідки така певність? – вона скептично озирнула Павла з ніг до голови. Не надто зграбний, проте налаштований рішуче. Хто знає. Може, щось і вийде?

      Вона декілька секунд вагалася, тоді рішуче підняла голову і сміливо глянула просто у вічі хлопцеві:

      – А, знаєте, ми можемо спробувати. Але в тій же ж хвилі. Доки моя улюблена пісня не закінчилася. Скажіть, а ви дійсно дасте раду з танго?

      Павло не відвів погляду, лише обережно взяв її за руку.

      – Думаєте, що я цілковитий нездара та штубак[13]? Я ж сказав, що здібний учень. Особливо ж якщо вчителька файна.

      Ірена трохи нервово розсміялася, але руку не відібрала.

      – Ні, пан не штубак. Думаю, що ви романсуєте собі зі мною. Це сміливо, але… Добре. Ви матимете відвагу і на танець.

      – А якщо повірю, що ви дозволяєте мені романсувати з вами? – запитав Павло. – Ви ж не проти такого?

      Ірена якось непевно глянула на нього.

      – Пан має свобідну волю. Я не бороню.

      – Тоді

Скачать книгу