LITMIR.BIZ

Скачать книгу

своє життя – це важливий крок. І якщо маєш щось сказати або запитати – саме зараз настав час.

      Мені нічого не йшло на гадку. Усі думки розгубилися. Від цих її слів мені защипало в очах.

      Ми дуже довго мовчали. Чути було тільки, як я постукую ногами по кам’яній підлозі. Нарешті мама зітхнула.

      – Що таке? – запитала вона. – Язика проковтнув?

      Я стенув плечима.

      – Не шарпайся, Томе, і послухай мене, – наказала мама. – Перше – ти готовий до завтрашнього дня і нової роботи?

      – Не знаю, мамо, – зізнався я, пам’ятаючи Джекові жарти про друзів за гроші. – Із Відьмаками ніхто не хоче мати діла. Зі мною ніхто не дружитиме. Мені буде самотньо.

      – Не так усе зле, як тобі здається, – заперечила мама. – Із учителем будеш говорити. Спочатку він буде тебе навчати, але з часом ви обов’язково станете друзями. Та й справ матимеш повно. Учитися доведеться багато. Не до самотності тобі буде. Хіба тобі самому не цікава така робота?

      – Цікава, але мені страшно. Я би й хотів, але не знаю, чи до такого здатен. З одного боку, я би хотів подорожувати, побачити світ, але з другого – тяжко йти з дому. Я за вами скучатиму. І за домом.

      – Тут ти не зостанешся, – відрізала мама. – Батько твій уже немолодий, йому тяжко на фермі. На другу зиму він передасть її Джекові. Еллі скоро народить першу дитину, а потім і другу, і третю. Зрештою, тут для тебе не лишиться місця. Краще звикай заздалегідь. Додому ти не повернешся.

      У неї був такий різкий і холодний тон, що мені розболілося в грудях і горлі, аж дихати стало важко.

      Я після цих її слів уже хотів просто піти, але вона ще не закінчила. Рідко коли вона стільки говорила за один раз.

      – У тебе є робота, і ти будеш її робити, – наказала вона суворо. – І не просто робити, а будеш робити добре. Я вийшла за твого батька, бо він був сьомим сином. І народила йому шість синів, щоб зрештою народити тебе – сьомого. Ти – сьомий син сьомого сина. У тебе є дар. Твій новий вчитель ще не подався, але роки потроху беруть своє, і його час добігає кінця. Майже шістдесят років він ходив графством, виконуючи свій обов’язок. Робив те, що належить. Скоро настане твоя черга. І якщо не ти, то хто? Хто захищатиме простих людей? Хто боронитиме їх від зла? Хто убезпечить ферми, міста і села, щоб жінки з дітьми не боялися виходити на вулицю?

      Я не знав, що їй на це відповісти, і не зводив на неї очі. Я ледве стримував сльози.

      – Я в цьому домі всіх люблю, – сказала вона лагідніше, – але на ціле графство ти такий лише один. Такий, як я. Поки ти тільки хлопчик, тобі ще рости і рости, але ти сьомий син сьомого сина. У тебе є дар, у тебе є сила для такої роботи. Я знаю, що ти мене не підведеш і я ще буду тобою пишатися.

      На цьому мама підвелася.

      – Що ж, добре, що ми з цим розібралися. Біжи нагору і лягай спати. Завтра в тебе важливий день, набирайся сил.

      Вона мене обійняла й лагідно мені всміхнулася, і я щосили бадьорився, щоб всміхнутися їй у відповідь, але, тільки-но зайшовши до себе в кімнату, сів на краєчку ліжка і довго думав про те, що вона мені сказала.

      Мою маму поважають в усій окрузі.

Скачать книгу