П'ять четвертинок апельсина - Джоанн Харрис

Скачать книгу

До нашого маленького бенкету я додавала кишеню суниць чи голівку викачаного в попелі козячого сиру, який мати називала попелюшкою. Зі Спостережного Пункту я бачила всі свої сітки та пастки, які щогодини перевіряла, за потреби налагоджуючи знов і забираючи малий улов.

      – Що ти їй загадаєш, коли впіймаєш?

      Тепер він вірив, що рано чи пізно я вполюю стару щуку, тож говорив із прихованим захопленням.

      Я замислилася.

      – Не знаю, – я відкусила хліб із паштетом. – Та й нащо планувати, поки я її не піймала. На це може знадобитися багато часу.

      Мені потрібен був саме час. Пройшли три тижні червня, а мій ентузіазм жодним чином не згас. Навпаки. Навіть байдужість Кассі та Рен-Клод лише підбадьорила мою впертість. Для мене Стара Мама була талісманом, слизьким чорним талісманом, який, якби мені тільки до нього дістатися, міг виправити все спотворене.

      Я б їм показала. У той день, коли я впіймаю Стару Маму, вони всі глянуть на мене із подивом. Кассі, Ренетт… Та я хочу побачити вираз материного обличчя, примусити її нарешті побачити мене, можливо, стиснути кулаки від люті… Або особливо мило всміхнутися й розкрити обійми.

      Але тут моя фантазія зупинялась. Я не сміла уявляти, що буде потім.

      – До того ж, – промимрила я з удаваною байдужістю, – я не вірю в бажання. Я тобі вже казала.

      Поль цинічно глянув на мене.

      – Якщо ти не віриш у бажання, то навіщо тоді все це робиш?

      Я похитала головою.

      – Не знаю. Мабуть, просто щоби щось робити.

      Він розреготався.

      – Ну це точно про тебе, Буаз, – видихнув він між нападами сміху. – У цьому вся ти. Ловити Стару Маму, просто щоби щось робити!

      І він знову зайшовся сміхом, небезпечно качаючись від незрозумілої веселості на самісінькому краю платформи, доки прив’язаний до підніжжя дерева Малабар не почав відчайдушно гавкати, і ми замовкли, щоб не видати нашої схованки.

      5

      Невдовзі після того я знайшла губну помаду в Рен-Клод під матрацом. Дурнувата схованка – там її хто завгодно міг знайти, навіть мати, втім, у Ренетт завжди були проблеми з вигадливістю. Була моя черга стелити постіль, тож ця штука, мабуть, вислизнула з-під нижнього простирадла, тому що я знайшла її затиснутою між краєм матраца та рамою ліжка. Спочатку я не зрозуміла, що це. Мати ніколи не фарбувалася. Невеличкий золотистий циліндр, схожий на опецькувату ручку. Я з зусиллям розкрутила туго закручений ковпачок і відкрила. Саме обережно проводила помадою по руці, коли почула за спиною хекання, а тоді Ренетт рвучко шарпнула мене. Обличчя в неї було бліде й скривлене.

      – Дай сюди, – прошипіла вона. – Це моє!

      Вона видряпала помаду з моїх пальців, та впала на підлогу й закотилася під ліжко. Ренетт швидко нагнулася, щоб дістати її, і тепер сестрине обличчя палало.

      – Де ти це взяла? – поцікавилася я. – А мати знає, що в тебе є помада?

      – Не твоє діло, – пробурмотіла

Скачать книгу