LITMIR.BIZ

Скачать книгу

розлитої Луари з липким відчуттям мертвої плоті навколо, про крик, який мені ніби запихають назад у горлянку, про втоплення в самій собі. Якось усе це втілилося в щуці, і хоча моє мислення не було тоді таким аналітичним, усередині з’явилась якась впевненість, переконаність: якщо я вполюю Стару Маму, щось має статися. Навіть не уявляла, що саме то могло бути. Але щось, думала я з незрозумілим, усе більшим захопленням. Щось.

      Поль розгублено подивився на мене.

      – Упіймати її? – повторив він за мною. – Навіщо?

      – Це наша річка, – вперто наполягала я. – Її не повинно бути в нашій річці.

      Я хотіла сказати, що щука образила мене на якомусь таємному, підсвідомому рівні значно болючіше, ніж змії: підступністю, віком, жорстоким самовдоволенням. Але я не могла підібрати слів, щоб висловити це. Вона була монстром.

      –‘блиш, у тебе ніколи не вийде, – вів своє Поль. – Тобто інші вже намагалися. Дорослі. З вудками, сітками й таким іншим. Вона прогризає сітки. А вудки… Вона ламає їх якраз посередині. Вона ж сильна. Сильніша за будь-кого з нас.

      – То й що, – наполягала я. – Можна влаштувати пастку.

      – Треба бути бозна-яким розумним, щоб заманити Стару Маму в пастку, – флегматично протягнув Поль.

      – І що тепер? – мене почала охоплювати злість, тож я дивилася просто на нього, зі стиснутими кулаками й перекошеним від злоби обличчям. – То ми й будемо розумними. Кассі, я, Ренетт і ти. Ми четверо. Якщо ти не боїшся.

      – Не б-боюся, але це не-неможливо, – він знову почав заїкатися, як і завжди, коли відчував, що на нього тиснуть.

      Я глянула на Поля.

      – Добре, я зроблю це сама, без твоєї допомоги. І впіймаю стару щуку. Почекай-но.

      Чомусь мені сильно запекли очі, і я роздратовано потерла їх долонею. Я бачила, що Поль зацікавлено спостерігає за мною, та він нічого не казав. Я ж роздратовано тицяла сачком у теплу воду на мілині.

      – Це лише якась стара рибина, – пробурмотіла я.

      Тиць.

      – Я її вполюю і підвішу на Стоячих Каменюках.

      Тиць.

      – Просто отам.

      Я показала мокрим сачком на Стовп Скарбів.

      – Просто отам, – стиха повторила я та сплюнула на землю, щоб довести, що не жартую.

      2

      Матері пахло апельсинами весь той спекотний місяць. Принаймні раз на тиждень, хоч і не завжди це тягло за собою погані періоди. Поки Кассі й Ренетт були в школі, я байдикувала на річці, найчастіше наодинці, але інколи зі мною був Поль, якщо йому вдавалося відкараскатися від справ на фермі.

      Я досягла складного віку й відсторонилася від брата та сестри, бо зростала переважно відчайдушною і байдужою – втікала, коли мати загадувала мені роботу, пропускала обіди й запізнювалась додому, прибігала замурзаною, з розпатланим волоссям та в жовтому від прибережної глини й прилиплому від поту одязі. Мабуть, я народилася бунтаркою, але того літа я стала ще більш бунтівною, ніж будь-коли. Ми з матір’ю повсякчас сварилися, мов кішки, що охороняють свою територію. Кожний доторк був шиплячою

Скачать книгу