LITMIR.BIZ

Скачать книгу

мити. То як?

      – Я не буду мити очко! -Категоріческі заявив генерал Клоп.

      – Ну, тоді СРІ в штани. А якщо на підлогу, щось потрапить, то ти будеш підараси все відділення.

      – Це протизаконно, ви зобов'язані мені надати туалет і телефон.

      – А ще що я зобов'язаний? Ааа? -наехал сержант.

      Оттіла промовчав. І відчувши, що ось-ось обдріщется, все таки погодився. Тим більше ніхто не бачить.

      – Добре я згоден.

      – От і добре. -обрадовался сержант і повів Клопа в туалет. -тряпка, порошок там, під раковиною. А за техничку я отримую. Криза, Хахаха.

      – А відро і туалетний папір де?

      – Ганчірку в раковині всполоснёшь, а жопу пальцем витреш. -заболдел сержант.

      – Як це? -удівілся Клоп.

      – Як навчишся, У мене в принципі є наждачний папір, можу запропонувати, а так з простої папером у нас сутужно. Криза в країні. Тим більше ми бюджетники.

      Оттіла зробив кисляк на пиці і, взявши запропоновану папір, заліз на унітаз. Пролунав гучний ДРІЗ, Пент обернувся і вийшов назовні, закривши пост. А Оттіла розслабившись глянув собі між ніг і зморщив пику. Мало того, що сморід Кисляка очі різало, так і всі штанини з зовні були принизити дрібними, противними на колір, смердючим дрісняком. Про унітазі не було й мови. Навіть на стіні мерехтіли краплі проносу.

      Інцефалопат стояв у колонки і, побачивши сержанта, який вийшов з поста, швидко підбіг до нього.

      – Добридень! апчхи, -под лестив він.

      – Що, онука чекаєш? -ехідно запитав Пент.

      – Якого онука? апчхи, -отупел Арутун Карапетович.

      – Що ти мені тут гримаси будуєш? Або він тобі подільник? Що задумали, гастарбайтери?

      – Хто? апчхи, -іспугался Арутун.

      – Що дурочку будуєш? Твій дружбан в розшуку федеральному. Ти з ним?

      – А? апчхи, -затряс щоками Інцефалопат. -нет. Я взагалі його не знаю. Вперше бачу.

      – А що ти за нього тоді кип'ятишся? Колись, дядько. -Неожіданно гаркнув сержант. Арутун відскочив назад. -он за тебе впрягався, як за рідного, а ти?

      – Аа, апчхи, я його знаю, але дуже погано і то, тільки завдяки його дружині.

      – Що? -улибнулся Пент.

      – Я сплю з його дружиною! -утверділ Арутун. Сержант посміхнувся і пішов стріляти документи на пиво.

      – А коли його випустять? -ехом розлетілося по фойє.

      – Як сортир домоет і відповідь на нього прийде. Так що діб троє я маю право його поиметь.

      – А можна йому допомогти? -запропонував на все фойє Арутун.

      – Унітаз помити?

      – Так, щоб його швидше випустили.

      – Ні, не положено.

      Арутун сумно опустив голову: Мдаа.. потрапив і грошей немає і Клопа опустили.

      – Гроші є? -кто щось шепнув прям в вушну раковину єфрейторові. Той здригнувся всім тілом і обернувся. За ним стояв товстий прапорщик в поліцейській формі і старанно жував гамбургер.

      – Ні.

      – Чому? Ам ням ням.

      – А гроші, апчхи, -Арутун заплутався в думках і, витягнувши вказівний палець, по шукаючи зіницями, вказав на двері поста міліції.

Скачать книгу