LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Це ви мені говорите, молоді люди? -раскрил очі від подиву дільничний сищик генерал Клоп.

      – Про? Так це не пацан зовсім.

      – Це карлик?!

      – Та ще й негр. Хе. -І вони стали підходити до клопів.

      – Патрон, -хникнул Арутун, стоячи на колінах. -бегіте, Бос. Я їх затримаю. Вони все одно мене вже били і змусили мене жебракувати.

      – Не бійся, я їм поясню по Саракабалатанаяксидоёбскі, що не можна ображати людей похилого віку. -уверено відповів Оттіла і закотив рукави.

      – О, зьома, так він на нас наїхати вирішив, -За млів самий здоровий з них і лисий.

      – Сірий, прімочі його до параші. -поддержал худий і в наколках, що вказав на урну.

      – Кажу відразу, заспокойтеся молоді люди, попереджаю востаннє. -ласково попросив Клоп, дивлячись в очі здоровому. Той взяв його своєю величезною кистю за комір і, піднявши, підніс його до своїх очей. Єхидно посміхнувся і різко впёр дихання. Розкрив очі, як при запорах і збільшив рот, як буд-то хоче в рот покласти лампочку Ілліча. Жлоб відпустив кисть і зігнувшись, вхопився обома руками за свій пах.

      – Аааааа!!!! -оглушіло всіх навколо.

      Оттіла приземлився на ноги і, присівши навпочіпки, завдав тут же другий удар по яйцях, але вже кулаком.

      Він хвилину вибивав дріб кулаками, та так швидко, що важко було розрізнити руки і, врешті-решт, з розвороту вдарив стрибком п'ятою в кадик. Жлоб неквапливо повалилася вперед і впав на мармурову підлогу чолом, розкришивши собі все стирчить. Оттіла відскочив убік, пропустивши падіння. Його корешей, як вітром здуло. Та й взагалі перехід очистився від всякого роду халявщиків – алкашів.

      Інцефалопат встав, спираючись об плече шефа.

      – Спасибі, апчхи, патрон. Я думав, апчхи, здохну тут.

      – Як ти дійшов до цього? Мене ж найбільше на тиждень закрили? А ти вже так опустився.

      «А сам?!», подумав Арутун, але промовчав. Оттіла подивився ще раз на єфрейтора і ахнув.

      – Ох, ешкін кіт, що вони з твоєї пикою зробили?

      – Так, ладно, апчхи, -Арутун махнув рукою і відвернув своє спотворене обличчя: переламаний ніс, два Фінгала – під правим оком і три – під лівим і не одного переднього зуба. Жорстокий світ бомжів і милосердний в одній особі. Старим дуже складно вижити в цьому світі на дні.

      – Мда.., а ти не впізнавав у них про ніс?

      – Ні, як то на думку не спадало.. -Арутун плентався повільно за Босом і жував як зазвичай свою мову, -хотя, стоп! -восклікнул він, кому припаде, я чув, що його на мідь стравили в найближчу приймання, а ті – в Антікваріатное магазин здихали.

      – Хто, ті? -Оттіла зупинився.

      – Ну, з приймального пункту здали в антикварний магазин.

      – А в який саме?

      – А в центральний, за Казанським собором.

      – Пішли. А то, раптом його продали?

      Вони все таки вийшли з Мос. Бана на Невський проспект. Двіжуха. Оттіла підійшов до стоїть на тротуарі тітки і запитав:

      – А де нах. Казанський собор?

      – Нах?

      – Тобто: знаходиться.

      – Ви

Скачать книгу