ТОП просматриваемых книг сайта:
Шлях королів. Брендон Сандерсон
Читать онлайн.Название Шлях королів
Год выпуска 2010
isbn 978-617-12-6903-3
Автор произведения Брендон Сандерсон
Серия Хроніки Буресвітла
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Кожен великий князь потребував цих яхонтосердець. Утримувати багатотисячне наймане військо було недешевим задоволенням, а одне-єдине яхонтосерце могло покрити його видатки за кілька місяців. Крім того, що крупнішим був самоцвіт, використовуваний у процесі Душезаклинання, то меншав ризик, що він трісне. Величезні камені, добуті з великопанцирників, надавали приладові практично необмеженого потенціалу. Тож великі князі відчайдушно суперничали. Хто першим діставався до кокона – той і бився з паршенді за оволодіння яхонтосерцем.
Вони могли би встановити чергу, та це було б не по-алетійському. Змагальність усмоктувалася з молоком матері. Згідно з воринським віровченням, після смерті найкращі воїни отримують священний привілей приєднатися до Вісників і спільно битися проти Спустошувачів, щоби повернути собі Ідилічні палаци. Великі князі були союзниками, але заразом і конкурентами. Віддати яхонтосерце іншому… ну, знаєте, це було б неподобством. Краще поборотися. І те, що розпочиналося як війна, перетворилося на змагання. На смертельний спорт – але ж саме він і подобається найбільше.
Далінар полишив тушу позаду себе. Він розумів усі етапи процесу, що розгортався впродовж цих шести років. Деякі з них навіть наближав. І лише тепер почав хвилюватися. Прогрес у скороченні чисельності паршендійців був очевидним, але первинна мета кампанії – помста за вбивство Ґавілара – майже відійшла в забуття. Алеті валандалися без діла, забавлялися та били байдики.
Хоч вони й винищили чимало паршенді – зі строю вибуло не менше чверті ворожих воїнів, виходячи з первинної оцінки їхньої чисельності, – це зайняло аж надто багато часу. Облога тривала вже шість років і цілком могла розтягтися ще на шість. Ця думка не давала йому спокою. Очевидно, паршенді очікували на цю блокаду. Вони підготували склади з продовольством і всім миром перебралися на Розколоті рівнини, де отримали змогу використовувати ці прокляті Вісниками прірви й плато в якості сотень кріпосних ровів і фортифікаційних споруд.
Елгокар посилав парламентарів, вимагаючи відповіді: за що паршенді вбили його батька? Проте так її і не отримав. Ті взяли на себе відповідальність за смерть Ґавілара, не надавши жодних пояснень. Останнім часом скидалося на те, що Далінар залишився єдиним, кого ця історія все ще цікавила.
Великий князь звернув убік. Елгокарів почет перемістився в павільйон, де насолоджувався вином і закусками. Великий, відкритий із боків намет був пофарбований у фіолетовий та жовтий кольори, і парусина брижилася під легким вітерцем. За словами буревартівників, існувала невеличка вірогідність того, що сьогодні ввечері або, може, вночі приспіє чергова великобуря. Дай-то Всемогутній, щоб армія вчасно повернулася до табору, якщо таке й справді станеться.
Великобурі. Видіння.
«Об’єднай їх…»
Чи