LITMIR.BIZ

Скачать книгу

й убивці Френка Пітерсона, він здавався ще молодшим, наче практикант з адвокатської контори, якому (певно що помилково) довірили опитувати запеклого злочинця. Навіть той маленький чубчик Альфальфи, що стирчав на його потилиці, довершував образ, що його набув прокурор, – недосвідчений молодик, який радіє самій нагоді тут опинитися. Його широко розплющені цікаві очі мов промовляли: «Можете розповідати мені все, бо я всьому вірю. Я вперше вплутався в дорослі ігри й ще нічого до пуття не знаю».

      – Вітаю, Мейтленде, – сказав Семюелз. – Я працюю в окружній прокуратурі.

      «Непоганий початок, – подумав Ралф. – Ти ж і є окружна прокуратура».

      – Не марнуйте часу, – відповів Террі. – Я не збираюся з вами розмовляти, поки сюди не прибуде мій адвокат. Скажу тільки, що в майбутньому вам світить нічогенький позов за безпідставний арешт.

      – Я розумію, що ви засмучені, будь-хто засмутився б на вашому місці. Може, у нас і зараз вийде все владнати. Просто скажіть мені, де ви були в той час, коли вбили малого Пітерсона. Минулого вівторка по обіді. Якщо ви перебували десь в іншому місці, то…

      – Перебував, – сказав Террі, – та я не маю наміру це з вами обговорювати, поки не поспілкуюся зі своїм адвокатом. Його звати Говард Ґолд. Коли він сюди приїде, то я говоритиму з ним сам на сам. Як я розумію, у мене є на це право? Бо ж я вважаюся невинуватим, доки провини не доведено?

      «Швидко він оговтався, – подумав Ралф. – Точно як злочинець зі стажем».

      – Так і є, – відповів Семюелз. – Але якщо ви не зробили нічого…

      – І не намагайтеся, містере Семюелз. Мене сюди привели не тому, що ви весь такий хороший.

      – Чого ж я не хороший? – щиро здивувався Семюелз. – Якщо сталася помилка, то я не менше вашого зацікавлений у тому, щоб із цим розібратися.

      – У вас на потилиці чубчик стирчить, – сказав Террі. – Ви б краще з ним розібралися. Бо так схожі на Альфальфу зі старого комедійного серіальчику, що я в дитинстві дивився.

      Ралф і не думав сміятися, але кутики рота все одно смикнулися. Цьому він зарадити не міг.

      Отак зненацька збитий з пантелику, Семюелз підняв руку, щоб пригладити чубчика. Чубчик на мить улігся, та потім знову став сторчма.

      – То ви певні, що не хочете все прояснити? – спитав Семюелз і нахилився вперед з таким ревним виглядом, наче Террі ось-ось зробить величезну помилку.

      – Певен, – відповів Террі. – І щодо позову теж певен. Не думаю, що є така сума, яка зможе відшкодувати те, що ви, сучі діти, сьогодні ввечері накоїли – не лише мені, а й моїй дружині й дочкам. Та суму компенсації ми невдовзі дізнаємося.

      Семюелз іще трохи так посидів – нахилившись уперед, не відриваючи від Террі невинного, сповненого надією погляду, і тільки тоді підвівся. Невинність випарувалася.

      – Окей. Гаразд. Можете радитися зі своїм адвокатом, містере Мейтленд, то ваше право. Ані аудіо, ані відеозапису, ми навіть шторки запнемо. Якщо ви швидко впораєтеся, то, може, справа владнається вже цієї ночі. У мене на ранній ранок стартовий час призначено.

      Террі поглянув

Скачать книгу