LITMIR.BIZ

Скачать книгу

і взявся до роботи. Надія і радощі блиснули на мент блискавкою і згасли; руки без сили, мимоволі, опустилися, струмент впав додолу; над вухом наче шепотів чийсь журливий голос: «Ти забув, забув за мене».

      Він побіг зі студії. Вернувся світом. Повалився мов сніп на ліжко і заснув, мов убитий. І так минуло багато днів. Іноді артист питав себе:

      – Чи не позбавити собі життя?

      Колись увійшов до нього приятель, що повернувся з Німеччини, та й жахнувсь.

      – Германе, що се з тобою скоїлося? Мабуть, знов вернулася малярія, яку ти схопив торік, блукаючи на рисовому полі?

      – Ні, – одказав артист приятелеві і схилив голову.

      – Чого ж се ти так важко зітхаєш? Може, закохався в якусь принчипесу?

      – Та ні бо, ні! Дай мені покій!

      – Втратив гроші чи що? Програвся в карти? Та ну-бо говори швидше, бо я поганий угадько. Не хочеш говорити зо мною по щирості, як з давнім приятелем, та хоч покажи мені твої нові твори.

      Сі звичайні речі, наче голкою, шпильнули артиста в серце.

      – Ось дивися, – показав він на нову копію.

      – Яке розкішне тіло! В тебе була натурщиця якась надзвичайна красуня.

      – Ось вона, – казав артист.

      – О-о! Нащо ж ти їй ховаєш під рядном? Красуня на диво! Але се не твій твір. Де ти його здобув?

      Артист почав розказувати, в кого він купив статую і що скоїлося з її творцем.

      – Гм, але і копія неабияка. Ти візьмеш за неї багато грошей.

      «Неабияка. Багато грошей. Без ножа він мене ріже, – міркував артист, збентежено ходячи по кімнаті. – Моя копія неабияка. Я сам се добре знаю. Хіба ж се те, чого бажає кожний артист?! Неабияка! Та се ж образа. Се глум!»

      – Та невже ж ти образився? Завіряю тебе, друже, що в мене й на думці сього не було. Навпаки…

      – Не говори мені більш нічого! Ти мене тепер не зрозумієш. Ти напевне думаєш, що се погана заздрість точе мені душу. Ні, ні! Се щось інше. Зараз я не можу тобі уявити, що робиться в моїй душі. Іноді мені хочеться розбити голову об сей холодний мармур. Лихі думки здіймаються в голові, мозок горить, болить. Мені здається, що доля навмисно задала мені якусь мудру загадку і я не в сили, не здолаю її розгадати і ніхто в світі мені не запоможе, бо од моєї хвороби нема ліків.

      – Як то нема? – спитав здивовано приятель. – Треба гоїти нерви перш усього, бо вони, я бачу, в тебе дуже втомились. Ти, мабуть, багато працював?

      – Нерви, нерви! Все тепер складають на нерви, – одказав артист прикро, і знов заметлявся по хати.

      – Коли ся статуя тобі так бентежить нерви, бо, мабуть, нагадує про божевілля твого колеги, то я тобі раджу її продати.

      – Тоді я залишу все і, може, піду шукати її по всьому світові, або з глузду зійду.

      Приятель розвів руками і не знаходив таких речей, які заспокоїли б нещасного артиста.

      Минуло кільканадцять днів, приятель одібрав листа од артиста. Він писав: «Мабуть, справді божевілля заразна хвороба. Я слабую. Зайди до мене на час»…

      Коли приятель увійшов у кімнату та побачив

Скачать книгу