Ялта. Ціна миру - Сергей Плохий

Скачать книгу

хвилин, лише щоб скористатися вбиральнею.) «Коли ми туди прибули, я з жахом виявила, що Молотов випередив нас, – і стіл був накритий горілкою, вином, ікрою, рибою, хлібом, маслом – і одному Богу відомо, що послідувало б за цим», – написала Анна у своєму щоденнику. Американці поїхали без обіду, але британці були люб’язнішими. Лорд Моран мав «сумніви» щодо ікри, копченого лосося, молочного поросяти та шампанського. «Утім, прем’єр-міністр, – писав Моран, – любить хорошу їжу, і він незабаром став самим собою і навіть зробив кілька досить сміливих зауважень»{59}.

      Президент першим доїхав до місця призначення, Лівадійського палацу, але прем’єр-міністр був щасливішим, коли нарешті прибув до палацу Воронцова, розташованого за декілька кілометрів. Після обіду з шампанським поїздка здавалася не таким випробуванням. «Нам довелося їхати ще дві години, але це було приємно, – писала Сара Олівер своїй матері. – Тато перецитував практично цілого “Дон Жуана” і мав приблизно 30 хвилин сну». У своїх мемуарах Черчилль описав «блискуче сонячне світло», яке привітало його групу, коли та перетинала гори. Відповідно до інших записів, це був похмурий день із «хмарами, які, знижуючись, плювали дощем і дрібним мокрим снігом». Сара писала, що на шляху із Сімферополя до Ялти «впала темрява, але передні фари освітлювали вартових, досі ще вишикуваних уздовж дороги». Досягнувши вілли Воронцова, місця розташування британської делегації, за чверть до восьмої, Черчилль наполіг на розмові з лордом Мораном та Ентоні Іденом. «Він був у чудовій формі, – писав Моран, – божився, що зараз може легко пройти такий самий автомобільний шлях, і навіть зауважив, що після такого переїзду міг би виголосити промову»{60}.

      Лівадійський палац, призначений штаб-квартирою американської делегації, насправді розташовувався не в місті Ялті, яке Рейлі описав як «стерте на сміття» військовими діями, а в селищі за 7 кілометрів від міста. «Розташований на висоті понад 150 футів (30 метрів) над рівнем моря», зазначав автор журналу подорожей Рузвельта у лютому 1945 р., палац «довершує неймовірну панораму гір та моря на сході й півночі». «Три палаци, в яких жила “Велика трійка”, – це єдині будівлі, які залишилися недоторканними», – написала Анна у своєму щоденнику. «Царі та багатії прибували поїздом до Севастополя, там сідали на борти яхт і пливли до Ялти. Місцеві мешканці пам’ятають, що тут зупинялися Джо і Марджорі Девіс на своїй яхті!» Це була згадка про візит посла США, який перебував у Москві з 1936 до 1938 р. і був добре знайомий із Рузвельтом і всією його родиною{61}.

      Кримська Лівадія дістала свою назву від міста в центральній Греції. Найменування було далеким відлунням грецького проекту, який захоплював імператрицю Катерину II протягом значної частини її царювання. Анексія Криму 1783 р. була лише одним кроком у втіленні цього проекту, який передбачав відновлення Візантійської імперії та встановлення російського контролю над

Скачать книгу

<p>59</p>

Boettiger, Yalta Diary, 16; Moran, Churchill at War, 267; Churchill, Triumph and Tragedy, 345; Sarah Churchill, Keep on Dancing, 74.

<p>60</p>

Boettiger, Yalta Diary, 14; Sarah Churchill, Keep on Dancing, 74; Bohlen, Witness to History, 173; Moran, Churchill at War, 268.

<p>61</p>

The President’s Trip to Crimea Conference, Travel Log; Boettiger, Yalta Diary, 16; Reilly, Reilly of the White House, 212.