LITMIR.BIZ

Скачать книгу

– Ні-ні, це Фло, Пенелопина дочка. Хто? Вас погано чути… Хто? О… – подруга здригнулася. – А ми якраз переїздимо. Мені передати їй слухавку? Ага… – Фло почухала потилицю, замовкла і облизала губи, що буває з нею тільки тоді, коли вона дуже нервує.

      – Хто це? – прошепотіла я.

      Фло труснула головою і одвернулася.

      – Що? – раптом різко запитала вона. – Але коли… Ей? Алло! – Вона ще кілька разів повторила «алло», та зв’язок, мабуть, обірвався.

      Подруга опустила руку з телефоном і втупила очі в мене.

      – Ти не повіриш, – пробурмотіла вона. – Тільки згадай про чорта, а він вже й тут!

      Оце так! Невже… Не може бути!

      – Будь ласка, – пробелькотіла я, – тільки не кажи, що це Гудрун!

      Фло глибоко зітхнула – і кивнула.

      – І що? – я аж засовалася у візку. – Не тягни, а то я помру з цікавості! Чого їй треба?

      – Веліла передати Пенелопі, що повертається. І у неї є новини. І ще… – у Фло затремтів голос. – Ще вона хоче забрати Енцо! – Подруга стиснула руки в кулаки. – Боже! Кілька місяців тому я б ще й приплатила, тільки б Енцо зник із мого життя. Але тепер!..

      Я зовсім занепала духом.

      – Коли? – спитала я.

      – Скоро, – відповіла Фло.

      – Як скоро?

      – Вона не сказала, – Фло сунула телефон у кишеню. – Зв’язок – повний відстій. Каже: хай він ще трохи поживе з нами, доки її не буде.

      – Сподіваюся, її ще довго не буде! – пирхнула я і поглянула в дальній кінець передпокою, де Пенелопа саме вішала на стіну картину. – Ти скажеш їй про дзвінок?

      – Не знаю, – моя подруга прикусила нижню губу.

      – Краще не сьогодні, – прошепотіла я. – І не завтра, і не наступного тижня. Подивися, Фло, який Енцо щасливий! А коли він дізнається, це щастя розвіється, як дим. Будь ласка, не кажи нічого Пенелопі!

      – Гаразд, – Фло покотила мене далі. – Зараз я покажу тобі свою кімнату.

      Голос у неї більше не тремтів.

      Кімната моєї подруги виявилася найбільшою у квартирі. Стіни тут були бірюзові, як південне море влітку. Біля однієї стіни стояла знаменита шафа з дев’яноста дев’ятьма шухлядками, а на протилежній стіні був намальований величезний кит.

      – А де Хармс? – поцікавилась я.

      – Тут, – Фло кивнула на коробку з-під взуття, що стояла біля шафи. У кришці були зроблені дірочки, зсередини доносився слабкий писк.

      Фло відкрила коробку, і хом’як миттю видряпався по її руці. Його коричневе хутро звалялося, а на голівці виднілися невеликі залисини, ніби його підстригли манікюрними ножицями. Хармсу було вже два з половиною роки, і якщо зіставити це з людським віком, то йому вже стукнуло сто п’ять літ чи й більше.

      – Давай, займай свої апартаменти, – Фло висунула шухлядку номер сім і обережно пересадила туди хом’яка.

      Цієї миті в її кімнату сунув носа Енцо.

      – Правда, наша нова квартира ну просто кльова? – запитав він.

      – Еге ж, – погодилась

Скачать книгу