LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Та я навіть не питала. Ти гадаєш, що це не така вже й божевільна думка?

      – Марлен, якщо хочеш, я поговорю із «Юніверсал». Цілком можливо, що Пастернак має на руках якусь цікаву комбінацію.

      Мама обернулася до мого батька:

      – Фаті, подзвони Джо. Розкажи йому про Пастернака. Спитай, що він думає про це і передзвони мені до сьомої вечора за місцевим часом, а потім замов розмову із Пастернаком на восьму…– Повернувшись до Кеннеді, вона додала, вже підводячись із-за столу: – Ти вільний у цей час? Я також хочу порадитися з Боні щодо цієї пропозиції.

      До сьомої усі були опитані. Фон Штернберг відповів, що, на його думку, Стюарт – це те саме, що й Купер, тільки з кращими акторськими здібностями, а грати у вестерні «шльондру-танцюристку» – це просто наново перегравати берлінську Лолу, яка переїхала до Вірджинія-сіті, і що мама буде божевільною, якщо відмовиться від такої пропозиції. Кеннеді сказав, що їй пропонують надто великі гроші, щоб відмовлятися, і порадив переговорити із Чарлзом Фелдманом[39]. Фелдман згодом став найулюбленішим маминим агентом, якому вона найбільше довіряла у професійних питаннях.

      Піратка так уподобала цю ідею, що пообіцяла винайняти маєток у Беверлі-Гіллз – лише заради того, щоб опинитися поруч зі своєю «дитинкою». Вона навіть пообіцяла подарувати моїй матері один зі своїх островів у Карибському морі – разом із усіма його жителями! Навіть Ремарку сподобалася перспектива побачити Дітріх у вестерні.

      І все одно вона коливалася.

      – Тато Джо, а що, як почнеться війна? Мені треба брати всіх із собою до Америки чи можна буде залишити їх тут? Ти – посол в Англії, тож кому, якщо не тобі, розуміти, що очманілий Чемберлен та його гарнюнчик Іден[40] не в змозі зупинити Гітлера! І тоді – що тоді має трапитися? Я опинюся в далечині, гратиму в дурному фільмі, і ніколи не пробачу собі, якщо тут щось станеться з кимось із них!

      Кеннеді запевнив її, що в разі виникнення найменшої небезпеки або якщо неминучість війни стане очевидною, він евакуює свою родину до безпечного місця в Англії і її родину захищатиме так само, як і свою.

      Мій батько впорядковував скрині, зробив необхідні дорожні розпорядження. Ми з мамою і Тамі спакували речі. Перед тим як поїхати до Парижа, мама взяла мою руку і вклала її в руку Ремарка:

      – Моє єдине кохання… залишаю тобі мою дитину. Захищай її, піклуйся про її безпеку – заради мене! Фаті,– кинула вона через плече,– не забудь зателефонувати до «Парамаунта». Їм доведеться відпустити Неллі: хтось повинен укладати мені волосся на «Юніверсал».

      Із цими словами вона сіла в лімузин.