Терези - Анна Хома

Скачать книгу

хол зі шкіряним диванчиком і скляним столиком, а потім перетнув двір і вийшов за прохідну, була вже третя година. П’ять годин, а відчуття, що п’ять днів.

      Директор «Конвалії» брав його на посаду помічника менеджера гуртового відділу з перспективою кар’єрного зростання і можливістю суміщати роботу з інтернатурою за однієї умови: щовечора власноруч скидати на директорську скриньку листи з детальним описом діалогів, подій, вражень, розмов і чуток на його фірмі.

      Максима Гнатишина, нормального, впевненого в собі чувака, взяли і завербували. На посаду стукача.

      Але то було не найстрашніше.

      Максим знайшов біля кафе кавовий автомат і вкинув у його пащу монети. Серце гупало в грудину. Паличок для помішування цукру, як завше, не було.

      Найстрашнішим було те, що в останню їхню зустріч з Лешеком рік тому вони страшенно посварилися й відтоді так і не знайшли способу зустрітися і помиритися. Шальки терезів його друга завмерли на півдорозі. Невчасно і назавжди.

      7

      Сонце більше не сліпило. Червневий день заховався за хмари. На годиннику світилися червоні плями, які мало нагадували цифри, і сфокусуватися на них не вдавалося ніяк.

      Олеся облизнула пошерхлі губи. Ворухнула ногами і руками, що мовби налилися свинцем.

      Плюмбум. Вісімдесят другий елемент Менделєєвої таблиці…

      Відчула, що змерзла. Тільки тепер помітила, що не має на собі нічого з одягу. Натягла на себе поверх ковдри ще й покривало. Від цього руху остаточно знесилилась.

      Важкий, м’який, ковкий сірий метал, на повітрі покривається плівкою окису…

      Заплющила очі. У роті – гіркий присмак. Витягла руку з-під ковдри і провела нею по язику, намагаючись стерти з нього гіркоту.

      Хімічно мало активний, кристалічна гратка кубічна гранецентрована…

      Хвиля нудоти раптово піднялася зі шлунку, і дівчину скрутило. Перед очима попливло. Блювати не було чим.

      Свинець – найм’якший і найслабший з використовуваних металів. Як вона зараз…

      Олеся спробувала зрозуміти, чому їй так зле, але одразу дала собі спокій.

      У голові, як і в м’язах, заліг свинець. Суцільним сірим шаром, вкритим плівкою окису.

      Розділ другий

Понеділок, 9 червня, 01:30

      Отак живеш собі, живеш, бовтаєшся у сірих буднях, пробуєш сплести докупи нитки, які весь час рвуться, сидиш із телефоном у руці в тупому очікуванні, що про тебе ось-ось згадають, і врешті не витримуєш і сама набираєш клятий номер, бо вже не маєш сили сидіти з телефоном у руці в тупому очікуванні, що про тебе ось-ось згадають і… це можна було б продовжувати до нескінченності.

      1

      Батьки переглянулися.

      Олеся бачила їх чітко, виразно, хоча хвилину тому перед очима ще плавав туман. Холодний, гірський…

      Ти що, проспала весь день?!

      Вона пробує заперечити, але за вікном справді сутінки, і в голові сутінки, і тіло хтось тягне донизу, до землі.

      Отже, зараз – понеділок, дев’яте червня, вечір…

      Ти чула, що ми

Скачать книгу