Шопоголік на Мангеттені - Софи Кинселла Шопоголік

Скачать книгу

і буде добре». По обіді я їду до готелю, аж світячись від щастя після всього зробленого добра. Я, либонь, пожертвувала в тому магазині щонайменше 50 фунтів, а може, й більше! Загалом, я не хизуюся перед вами, нічого такого, але я з природи, очевидно, страшенна альтруїстка. Бо почала жертвувати гроші й просто не могла зупинитися! Щоразу, віддаючи ще трохи, я відчувала справжнє піднесення. І хоч це лише випадковість, я, зрештою, отримала за них справді гарні штуки. Багацько лавандового меду, і лавандових ефірних олійок, і лавандовий чай, – я впевнена, що він страшенно смачний, – і лавандову подушечку, з якою краще спиться.

      Найдивовижніше те, що я досі недооцінювала лаванду. Я просто вважала її за звичайнісіньку траву, що росте іноді в садках. Але ця молода черниця за столом мала цілковиту рацію: у лаванди такі корисні, життєдайні властивості, що вона має увійти в життя кожної людини. До того ж лаванда від святої Вініфред абсолютно органічна, – як вона пояснила, – тож відчутно перевершує інші сорти, хоч коштує значно менше, ніж у тих численних конкурентів, у яких поштою можна замовляти всякі лавандові штуки. Власне, це саме вона намовила мене купити лавандову подушечку й додала моє ім’я до списку адресатів. Жіночка поводилася вельми настирливо, як на черницю.

      Я повертаюся до «Блеклі-Голлу», і таксист пропонує мені пособити дотягти закупки: коробка з лавандовим медом досить важка. Я зупиняюсь на рецепції і даю йому чималенькі чайові, міркуючи, що тепер можна піти й любенько викупатись у ванні з новою лавандовою пінкою… аж раптом вхідні двері відчиняються. В готель заходить білява дівчина з сумочкою «Луї Віттон» і довгими засмаглими ногами.

      Я витріщаюся на неї, не вірячи власним очам. Це Алісія Біллінґтон. Або, як я її називаю, ногаста сучка Алісія. Що вона тут робить?

      Алісія – одна з головних менеджерів компанії «Брендон Коммюнікейшенз» (це Люкова піар-компанія), і нам ніколи не вдавалося знайти спільної мови. Між нами кажучи, вона трохи підленька, і я таємно бажаю, щоб Люк її звільнив. Кілька місяців тому він її все ж мало не турнув з роботи – якоюсь мірою через мене (я тоді була фінансовою журналісткою і написала таку статтю… ой, це, мабуть, надто довга історія). Кінець кінцем, вона просто дістала суворе попередження і відтоді справді взялася за розум.

      Я знаю про це все, бо час від часу теревеню з Люковою помічницею Мел – чудовою дівчиною, яка переповідає мені всі плітки. Вона зовсім недавно говорила, що, схоже, Алісія дійсно змінилася. Не стала кращою, але працює, безперечно, сумлінніше. Задовбує журналістів, доки ті не напишуть про її клієнтів, і часто допізна засиджується в офісі, щось друкуючи на комп’ютері. Днями вона сказала Мел, що їй потрібен для ознайомлення повний перелік усіх клієнтів компанії з контактними особами. Мел похмуро додала, що, на її думку, Алісія хоче підвищення, і, як на мене, вона може мати рацію. Проблема Люка в тому, що його турбує тільки те, наскільки старанно хтось працює і які результати має, а не те, який цей хтось страшенно падлючий. Тож цілком імовірно, вона таки те підвищення здобуде і стане ще нестерпнішою.

      Я дивлюсь, як Алісія заходить, і одна частина мене хоче втекти, а друга

Скачать книгу