Скачать книгу

золотою жилою, джерелом фінансів для високої культури. Редакційних статей, оглядів книжок і журналістських розслідувань, яким присуджували Пулітцерівську премію. Доктор Бролі стверджував, що найрозумніші, найерудованіші дослідження завдячують своїм існуванням бідним людям, які намагаються збути вінтажні пляшечки одеколону «Ейвон» і непотрібний таймшер.

      «Фільми існують, – говорив доктор Бролі на кожному занятті щороку, – тому що вони дозволяють кінотеатрам продавати вам попкорн за п’ять доларів». Він доводив, що якийсь там попкорн підтримує пишний світ зірок кіно і «Оскарів». Таким же чином окремі мізерні слова, надруковані за кілька доларів у день, підтримували колосальні імперії газет.

      Із заходом ери газет будь-яка надійність опинилася під питанням. Ніхто по суті не висував вимог, не наводив ефективні аргументи, відділяючи якість від гімна, правду від брехні. Без воротаря, арбітра, усе стало рівнозначним.

      Доктор Бролі дав їм прочитати «Суспільство братів і сестер» Роберта Блі. У книжці йшлося про те, що сучасне суспільство втратило традиційну ієрархію. Чи то патріарх, чи матріархиня, матерів і батьків знизили до того ж статусу, що й дітей. Нікому не хотілося бути дорослим, тож люди були друзями, ровесниками, рівними, а не вчителями й учнями. Усі знизилися до братів і сестер.

      Таке сплощення соціальної ієрархії, передбачав Бролі, призведе до популізму. Замість дрібки просвітлених мудреців велика кількість людей піддадуться емоціям і жадібності й захоплять керма влади.

      Під сходами Нік перебив її:

      – Ти знаєш, що він увесь час накурений?

      Шаста запитала:

      – Хто, Роберт Блі?

      Нік похитав головою:

      – Доктор Бролі.

      І розповів їй про те, що бачив трансдермальний пластир у нього на спині, коли футболка випнулася зі штанів. Бролі одягав ту саму футболку щороку першого травня. Вона була біла, окрім як під пахвами, а спереду червоними буквами було написано «Диванний соціаглист»37. Це означає, що він підар, говорили люди. Пластир був фентаніловий38. В інші дні він носив «Лімузинового ліберала»39 чи «Шампанського соціаліста»40.

      Будь-хто в університеті Орегону може розпізнати фентаніловий пластир чи перкоцет41 навіть із космосу.

      Сидячи в пилюжному місці під сходами, Нік перелічив на пальцях, у що він колись вірив. Санта-Клаус, Великодній кролик, Зубна фея, релігія, щоденний «Орегонець»42, уряд, доктор Бролі та поліція. У школі історія мінялася, географія мінялася. Щойно ти складав тест, усе вивчене ставало застарілим фактом. Тепер він не знав, чому вірити. Хотів перевірити повідомлення на телефоні, але не міг ризикнути, щоб вставити батарею й активувати будь-який пристрій установлення місцеперебування.

      Шаста глянула на свій телефон. Ні слова від Волтера. Його мама також не відписала. Вона замислилася, чи може просто дівчина подати в поліцію заяву про зникнення людини. Звучало так собі. Правда завжди

Скачать книгу


<p>37</p>

Parlor Pinko – словом pinko або просто pink (досл. «рожевий») з 1925 року в Америці називали прихильників комунізму. З часом так стали називати будь-яку людину, що дотримується лівих чи соціалістичних поглядів.

<p>38</p>

Fentanyl – опіоїдний анальгетик, який продають на чорному ринку як наркотик.

<p>39</p>

Limousine liberal – зневажливо: лицемірна заможна людина, яка пропагує ліберальні ідеї і в той же час сама не відповідає вимогам, що висуває до суспільства.

<p>40</p>

Champagne socialist – зневажливо: людина, яка, дотримуючись соціалістичних поглядів, сама веде заможний спосіб життя.

<p>41</p>

Percocet – знеболювальний лікарський засіб.

<p>42</p>

The Oregonian – щоденна газета, яка виходить у місті Портленд, штат Орегон.