LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Федврен зніяковів.

      – Я не знаю, кого просити про це, окрім тебе. Звичайно, варто було б запитати у твоїх батьків…

      На щастя, він замовк і замислено почухав бороду своїми чорнильними пальцями.

      – Скоро закінчиться зима, і я знову вирушу в походи. Знаєш, що я роблю влітку? Я ходжу Шістьома герцогствами, добуваючи трави, ягоди й коріння для свого чорнила і заготовляючи папір. Люблю мандрувати дорогами, а взимку гостювати в замку. Багато хто заробляє собі на хліб письмом.

      Федврен задумливо подивився на мене. Я поглянув назад, аби зрозуміти, що він має на увазі.

      – Кожні кілька років я беру собі учня. Дехто з них займається письмом у менших замках, а дехто полишає цю справу. У декого не вистачає терпіння до дрібниць. Дехто забуває запастися чорнилом. Але я гадаю, в тебе вийде. Як ти дивишся на те, щоб стати писарем?

      Це питання спантеличило мене, і я мовчки дивився на нього. Це не просто була пропозиція стати писарем, дивувало те, що сам Федврен хоче зробити мене своїми учнем, подорожувати зі мною й навчати таємниць свого фаху. Пройшло кілька років з моменту моєї угоди зі старим королем. Я ніколи не думав, що хтось буде прагнути мого товариства, не кажучи вже про те, що я стану чиїмось учнем. Винятком був Чейд, а ще Моллі та Керрі, для зустрічей з якими я викроював час після обіду. Від пропозиції Федврена я аж онімів. Напевно, він відчув моє збентеження, бо всміхнувся своєю щирою усмішкою, яка одночасно робила його молодшим і надавала поважності.

      – Подумай, хлопче. Письмо – це гарний фах. Які в тебе ще є перспективи? Між нами кажучи, провести деякий час поза Оленячим замком піде тобі на користь.

      – Поза Оленячим замком? – здивовано повторив я. Це для мене було те ж саме, що підняти завісу. Я ніколи не думав над цим. Раптом подумки я чітко побачив дороги, які вели від замку, а старі карти, які мене змушували вивчати, стали місцями, куди я міг поїхати. Це заворожило мене.

      – Так, – м’яко сказав Федврен. – Поза Оленячим замком. Поки ти ростеш, тінь Чівелрі поволі зникає. Вона не буде постійно захищати тебе. Тобі треба жити власним життям, яке задовольнятиме тебе, доки його захист не полишив тебе повністю. Але я не вимагаю, щоб ти зараз давав свою згоду. Подумай над цим. Поговори з Баррічем.