LITMIR.BIZ

Скачать книгу

як у щура. Подумав, що його мати не переживала, що її цуценята помруть саме через таку схожість. Він був кволий і млявий, але я тикав йому тепле молоко і соску, доки він не почав поволі смоктати. Возився з ним, поки його мати не почала облизувати й обнюхувати дитинча. Я забрав одну з його сильніших сестричок від цицьки суки і поклав туди цуценя. Кругленький животик сестрички був уже й так повний, а смоктала вона лише через свою впертість. Була білою з чорною цяткою над одним оком. Вона схопила мій мізинець і теж почала його смоктати. Я відчував, що в неї колись будуть дуже сильні щелепи. Барріч розповідав мені про щуроловів, які хапали бика за ніс і тримали його, незважаючи на весь супротив тварини. Йому не потрібні були помічники, що вчили цього собак, але все ж він поважав таких псів за сміливість. Наших щуроловів використовували за призначенням і регулярно брали на рейди до сапеток7 та амбарів.

      Я провів там весь ранок і пішов зі стайні в обід. Радо помітив, що цуценя лежало з ситим кругленьким животиком. Після обіду я викидав гній. Барріч керував мною, даючи завдання за завданням. Тому в мене не було часу на щось інше, окрім роботи. Він не говорив до мене і не питав нічого, але постійно працював поряд. Таке враження, що він сприйняв мої слова про самотність буквально і навмисне був там, де я міг його бачити. Кінець дня я провів разом із цуценям, яке зараз було набагато міцнішим, аніж вранці. Притулив його до себе, а воно лізло мені за пазуху, шукаючи молоко своєю тупою мордочкою і лоскочучи мене. Я придивився: скоро в нього буде рожевий носик. Кажуть, що собаки з рожевими носами б’ються найзавзятіше. Але зараз у нього на думці було лише тепло безпеки, яке розливалося його тілом, бажання смоктати молоко та мій запах. Він звивався у моїх пальцях. Барріч перехилився через перегородку й постукав кісточками пальців по своїй голові, від чого ми з цуценятком аж здригнулися.

      – Досить, – суворо попередив він. – Це не чоловіча справа, і це не вилікує твоїх душевних ран. А тепер віддай собача матері.

      Я послухався, але неохоче. Не був упевнений в тому, що прив’язаність до цуценяти не допоможе. Я сумував за його теплим маленьким світом, в якому була солома, його братики і сестрички, молоко та матір. На той час я не міг вигадати кращого місця.

      Після цього ми з Баррічем пішли вечеряти. Він посадив мене за солдатський стіл, де ніхто не звертав уваги на мою поведінку і не вимагав жодних розмов.

      Коли Барріч побачив, що я вже поїв, то ми вийшли на задній двір за кухнею і сіли там пити. Я і до цього пробував ель, пиво і вино, але ніколи не пив навмисне, як Барріч. Коли кухарка вийшла і насварила Барріча за те, що він дає хлопчику міцні напої, він кинув на неї той короткий погляд, як у ту першу ніч, коли я зустрів його у повній солдатів кімнаті. Тоді це було на захист доброго імені Чівелрі.

      Барріч провів мене до кімнати, зняв з мене сорочку. Я стояв біля ліжка, хитаючись. Він невимушено штовхнув мене в ліжко й накинув на мене ковдру.

      – Спи, – наказав Барріч хрипким голосом. – Завтра ми повторимо. І

Скачать книгу