LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Після вечері чотири змовники зібрались у кімнаті Ґейба. Боббі дістав картонний пакет з-під йогурта та розірвану футболку.

      – Так, спочатку треба процідити м’якоть, – пояснив аллен.

      Він проколов дірку в дні пакета, закрив її тканиною зсередини й почав крізь саморобний фільтр переливати напій у другу пляшку з-під молока.

      – Тепер краще відійдіть, бо запах може і з ніг збити. А коли покуштуєте – зрозумієте, чому його ще називають гнилим трунком. Хоча якщо смак напою не викличе огиди, то і м’якоть можна з’їсти.

      – А н-н-навіщо її їсти, якщо вона бридка на смак? – Річард кинув на нього спантеличений погляд.

      – Для того, для чого ми й п’ємо, – усміхнувся аллен.

      Вийшов майже галон8 випивки, і вони вирішили якомога швидше все випити й знищити докази. Боббі визирнув за двері, перевіряючи, чи все безпечно. аллен налив трохи у велику склянку з емблемою «Кока-Кола» та скуштував. На смак – як бензин з кислотою з акумулятора: рідина прошкреблась униз горлом, опалила серце й каменем впала кудись крізь шлунок. Треба було сказати іншим, що це справжня мука, але він вичавив:

      – Просто… чудово!

      Боббі запитально глянув на Річарда, і той відповів:

      – Я зм-м-можу, н-н-нормально.

      Шмурдяк випили швидко.

      Після того як вони разом швиденько прибрали всі докази, хвилин двадцять у кімнаті було тихо – окрім звуків радіо. В аллена було таке враження, наче все тіло заціпило. Звуки сприймалися спотворено. У голові паморочилося. Накочувалася депресія. Рівночасно неймовірним чином він почувався щасливим, хоч і дезорієнтованим. Річард невдовзі заснув під ліжком Ґейба. Боббі ледь не впав з унітазу й оголосив, що його тіло померло десять хвилин тому. Лише Ґейб та аллен лишилися достатньо у свідомості, щоб раптом зрозуміти, що вони не продумали.

      – Господи, які ми ідіоти! – вигукнув аллен. – Річарду й Боббі треба пройти через коло, щоб повернутися до кімнат! Є ідеї?

      Ґейб важко піднявся на ноги й почухав свою біляву голову.

      – Іди до кола й попроси у наглядача голку і нитку. Йому доведеться піти у медпункт – вони тримають голки у шафці під замком. Тим часом я їх пронесу. Головне – не дихай. І не спотикайся.

      Судячи з усього, органи чуття аллена працювали не так добре, як у Ґейба, але він знав, що велетень все одно був теж п’яний. Він спробував зібрати думки докупи та обдумати план дій.

      – Ну, а якщо він запитає, навіщо мені голка?

      – Скажеш, що порвав сорочку й хочеш зашити.

      аллен потрусив головою, щоб мислити чіткіше:

      – Я ж не рвав сорочки.

      Ґейб нетерпляче насупився та одним рухом відірвав кишеню від сорочки аллена.

      – Рвав, – простягнув йому кишеню.

      аллен зробив, як сказав Ґейб. Щойно наглядач пішов у кімнату медсестри шукати голку, Ґейб пробіг через коло, несучи Боббі під правою рукою і Річарда під лівою. аллен з полегшенням пішов до себе, обережно ставлячи одну ногу перед іншою. У кімнаті він заснув, перш ніж голова встигла торкнутися подушки.

      (4)

      Наступного

Скачать книгу