LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Ага, і мені кави заразом принеси, – сказав Боббі, на-че відповідаючи на німе запитання Річарда. Той усміхнувся й вибіг з кімнати.

      аллен звів брови, роздумуючи над цією телепатією.

      – А чого він хотів?

      – «Кул-Ейду».

      – А звідки ти знав? Він же нічого не сказав.

      – А йому і не треба, – відповів Боббі з напівусмішкою. – Річард Кейс такий сором’язливий і невпевнений у собі, що постійно боїться, що люди відштовхнуть його. Ти скоро теж навчишся з одного погляду розуміти, чого він хоче. Тільки час від часу добивайся, щоб він хоча б щось сказав.

      – Зрозуміло.

      – Річард допомагає Ґейбу займатися. А я віддячую йому тим, що приймаю у товариство. Для нього важливо мати компанію.

      – Ти поводишся, як старший брат. Не думаєш, що це може зіграти проти нього, коли він лишиться тут сам без тебе?

      – Та знаю, – Боббі сумно опустив очі. – Мені його не вистачатиме. І, якщо чесно, я сподіваюся, що ти трохи за ним приглянеш, коли мене переведуть. Ти подобаєшся йому… Не дозволяй нікому його ображати.

      – Зроблю все, що зможу, – пообіцяв аллен, згрібаючи колоду після шостого невдалого пасьянсу.

      Річард нагадував тиху замкнену Мері – вона теж дуже довго не говорила й важко виходила з депресії. Аби тільки вона могла тут його провідати… Але Ліма дуже далеко від Афін, їй би довелося їхати весь день кількома автобусами. Вона б приїхала, якби він попросив, але він не хотів примушувати її проходити через це.

      аллен витяг зім’ятий лист від Мері, який знайшов під ліжком. Він не знав, хто його отримав, але він має точнісінько такі ж права його прочитати, як і всі інші. Її почерк – крихітні друковані літери – точно відображав характер дівчини: вона наче намагалася сховати свої слова від усього світу.

      аллен узяв аркуш паперу й олівець: «Мері, я дуже за тобою сумую. Мені б дуже хотілося, щоб ти мала змогу провідувати мене, але я знаю, що ми більше ніколи не побачимося. Думаю, тобі не варто сюди приїздити. Якщо ти приїдеш, люди знатимуть, що ти мені небайдужа, і я боюся, хтось може це використати, щоб натиснути на мене, – як з моєю матір’ю чи сестрою. Цього не можна допустити».

      Тільки-но він заклеїв конверт, як почувся голос Оггі:

      – Логане! Міллігане! Кейсе! Мейсоне! Стіле! Хоупвеле! Браксо! Бреді! У коло! Денні пігулки!

      Першими пігулки видавали розумним пацієнтам, після них Флік по одному приводив зомбі й інтровертів. аллен терпіти не міг «Стелазин», тож вирішив зійти зі сцени – нехай хтось інший його п’є. Він блимнув і…