LITMIR.BIZ

Скачать книгу

один засіб. Його порадив мій перукар, надзвичайно винахідливий чоловік. Чіпляєте на голову накладку, а зверху зачісуєте власне волосся. Це не зовсім перука, як ви розумієте, але…

      – Пуаро! – закричав я. – Кажу вам уперше й востаннє: я не хочу мати нічого спільного з гидкими винаходами вашого клятого перукаря! Що з моєю маківкою?

      – Нічого, геть нічого.

      – Схоже на те, що я лисію.

      – Зовсім ні! Зовсім ні!

      – Звісно, через літню спеку там, в Америці, моє волосся трохи прорідилось. Але все повернеться, коли я застосую хороший тонік для зміцнення волосся.

      – Précisément11.

      – Зрештою, яке до цього діло Джеппу? Він завжди був хамовитим. Ще й без почуття гумору. Із тих, хто сміється, коли вихопити крісло з-під людини, що саме сідає.

      – Над таким чимало б сміялось.

      – Надзвичайно нерозумно.

      – Із погляду того, хто сідав, так.

      – Що ж, – сказав я, коли повернулося самовладання. (Визнаю, що я уразливий, коли мова про густину мого волосся.) – Шкода, що справа з анонімним листом так нічим і не закінчилась.

      – Цього разу я таки помилився. Думав, що лист пахнув смаленим. А то просто дурощі. Боже мій, я старію й стаю підозріливим, як сліпий сторожовий пес, що гавкає без причини.

      – Якщо ми збираємося співпрацювати, треба шукати інший «елітний» злочин, – сказав я зі смішком.

      – Пам’ятаєте, що ви одного разу сказали? Якби можна було замовити злочин, як замовляють вечерю, що б ви обрали?

      Я відразу ж підіграв.

      – Подумаймо. Що в нашому меню? Крадіжка? Фальсифікація? Ні, думаю, ні. Якось надто по-вегетаріанськи. Я за вбивство, криваве вбивство, звісно ж, із гарніром.

      – Авжеж. Із hors d’oeuvres12.

      – А хто буде жертвою: чоловік чи жінка? Гадаю, чоловік. Якась шишка. Американський мільйонер. Прем’єр-міністр. Власник солідної газети. Місце вбивства… Як щодо старої доброї бібліотеки? Атмосфера там найбільш придатна. Щодо зброї – це може бути химерно вигнутий кинджал або тупе знаряддя, як от вирізьблений кам’яний божок.

      Пуаро зітхнув.

      – Звісно, є ще отрута, – сказав я. – Та це завжди вимагає певної обізнаності в темі. Чи револьвер – луна від пострілу пронизує ніч. Тоді ще одна чи дві вродливі дівчини.

      – Із каштановим волоссям, – пробурмотів мій друг.

      – Ваш старий жарт. Одну з дівчат, ясна річ, несправедливо підозрюватимуть, а ще в неї має бути якесь непорозуміння з її хлопцем. Крім того, будуть і інші підозрювані: жінка в літах, чорнява та небезпечна, кілька приятелів чи суперників убитого, нічим не примітний секретар – темна конячка, здоров’як із безцеремонними манерами, кілька звільнених слуг або єгерів чи когось подібного і тупуватий детектив типу Джеппа. Що ж, мабуть, усе.

      – Це ваша ідея про елітне вбивство?

      – Бачу, ви не погоджуєтесь.

      Пуаро сумно дивився на мене.

      – Ви зробили чудовий огляд майже всіх написаних детективних історій.

      – Гаразд, – сказав я. – А що б замовили ви?

      Пуаро заплющив

Скачать книгу