ТОП просматриваемых книг сайта:
Все буде добре. Анастасія Нікуліна
Читать онлайн.Название Все буде добре
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-4726-0, 978-617-12-5471-8, 978-617-12-5469-5, 978-617-12-5470-1
Автор произведения Анастасія Нікуліна
Жанр Современная русская литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Що це з нею? – пробурмотів Сашко й пішов слідом.
Антон швидко біг вулицею, стискаючи руки в кулаки. Чи дочекалась його Марічка? Ніколи не вгадаєш, що на думці в примхливої дівчинки: могла образитись і піти. Хлопець проминув одну вулицю, другу та вибіг на вигін. Де ж Марічка, вони ніби тут домовлялись зустрітися? Побачивши подругу на гілці грубезної старої аличі, хлопець із полегшенням зітхнув, заліз на дерево та вмостився поруч.
– Знаєш, із ким я сьогодні познайомився? – обережно звернувся до мовчазної дівчинки.
– Ну?
– З новим хлопцем. Він із міста! Сашком звуть! Приїхав недавно!
– З міста… – недовірливо протягнула Марічка й одразу змінилась на обличчі. – А це цікаво!
– А знаєш, як ми познайомились?
– Кажи вже, – усміхнулась.
– Знаєш Катрусю Синицю? Ну, вона в кінці села живе…
– Це та, що її мама – продавчиня в нашому магазині?
– Ага! На неї собака напав, я почав його відганяти, а тут хлопець якийсь із-за рогу вийшов і… мені трохи допоміг.
– Ого, який же ти хоробрий!
– Та що там той собака, я й не таке можу, – гордо відказав хлопець, розхитуючись на гілці.
– Ой, Антончику, дивись: сонечко! – раптом зойкнула Марічка.
І справді, по краєчку її мереживного комірця повзло маленьке створіння.
– Марічко, йому два рочки, він сам мені про це сказав! – захоплено відповів хлопчисько, жартівливо нахиляючи порожевіле вухо до комашки.
– А що ще він каже? – Марічка кокетливо показала пальцем на комашку.
Хлопець знову нахилився до комірця й пошепки промовив:
– Каже, що ти гарна…
Антон підсунувся ще ближче й потягнувся до щічки дівчинки. Вона дочекалася моменту, коли от-от мав відбутися цей перший невинний поцілунок, та зі сміхом зіпхнула недолугого залицяльника з гілки. Легко зістрибнувши за ним, відбігла на кілька кроків зі словами:
– Не доженеш, не доженеш! – і стрімголов помчала в ліс.
Розгубленому хлопцеві нічого не залишалось, як підвестись і побігти за дівчинкою. Марічка бігала набагато швидше, але завжди піддавалась Антону. Хлопець наздогнав її біля великого яру, де на самому краєчку всілась його обраниця, і захекано вмостився поруч. Утікачка крутила в руках щойно зірвану ромашку.
– Чого квітку мучиш? – спитав обережно.
– Люблю я ромашки…
– А хочеш я тобі цілий букет назбираю? Хочеш, хочеш?
Хлопець схопився на ноги й уже готовий був бігти не тільки за ромашками, а й за трояндами з садочка тітки Галі, і за бузком бабці Оксани, і навіть на базар, куди з’їжджались молодиці з двох сусідніх сіл та продавали все, чим городи багаті.
Але цього разу дівчинка заперечливо похитала головою, загадково усміхаючись.
– Мені однієї ромашки вистачить, – дівчинка стала повільно, одна за одною, обривати білі пелюстки, бурмочучи собі під ніс: – Любить – не любить, любить – не любить…
Заведений хлопець вирвав із її рук обскубану ромашку і видер