LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Сашко.

      – Півень. Гордість Іванюків, гроза села. Не кожен дорослий може до нього підійти.

      Наче почувши своє ім’я, півень відкрив дзьоба. Та замість звичного «кукуріку» в нього вийшло бридке гучне клекотання. Щось схоже на звук, який так перелякав хлопця вночі.

      – То це через тебе я півночі не спав? – Сашко розлютився. Підібрав край дороги довгу палицю й рушив на півня. – Ану йди сюди, Гекторе. Поговоримо, як хлопець із півнем!

      Помітивши, що до нього хтось наближається, Гектор знову заклекотав, однак проігнорував загрозу. І даремно. Удар палицею прийшовся якраз по розгодованому тулубу. Півень відскочив убік та здивовано витріщився на чужинця. Хто насмілився кинути виклик королю вулиць?

      – Ану пішов звідси! – крикнув Сашко.

      Гектор розправив крила й кинувся на хлопця. Однак Сашко був готовий. Як тільки півень налетів на нього, він зробив широкий пас палицею, але червоночубий забіяка легко ухилився, підскочив ближче та боляче дзьобнув нападника в ногу. Бридке клекотання пролунало майже під вухом, і Гектор почав скакати навколо хлопця, червоними крилами затуляючи все навколо. Сашко махнув раз, другий, але марно.

      – Геть! Геть від мене! А-а-а-а! Відчепись! – він спробував утекти, та де там. Півень був усюди. Стрімко налітав зі всіх сторін і боляче дзьобав по незахищених місцях.

      Сльози бризнули з очей, хлопець перечепився за камінь і впав на курну дорогу. Гектор одразу опинився поруч, приміряючись гострим дзьобом прямо в обличчя.

      – Ану марш! – пролунало поруч, і півень відлетів на кілька метрів, наче м’яч. Ображено глянув на кривдницю, обтрусився й почалапав вулицею, ніби нічого й не сталося.

      – Ти як? Нормально? Не забився? – Катруся турботливо схилилась над Сашком.

      – Не забився, – відказав той, пошукав поглядом півня й повільно підвівся.

      – У тебе щось на лиці…

      – Усе добре! Я ж сказав: не забився! – крикнув Сашко, відштовхуючи Катрусю. Витер сльози з обличчя, обтрусив одяг. – Просто пилюка в око, і я зашпортався… У вас тут що дороги, що ями…

      Він глибоко вдихнув, угамовуючи емоції. Треба ж отак перед незнайомими людьми, у чужому селі, у перший же день… Здалася йому та Бистриця? Що він собі навигадував? Дослідник, ага! Коли він уже повернеться додому?!

      – А ти сміливий, отак на Гектора, – до них підійшов світловолосий хлопець. – Ця бестія навіть старших ганяє. Я вже думав через паркан перелазити, знов штани дерти. Даремно, Катрусю, тебе хлопці на футбол не брали. Удари в тебе – як у форварда.

      – Та я й сама не знаю, що на мене найшло… – зашарілася дівчина.

      Сашко уважно глянув на світловолосого. На півголови вищий, з усмішкою на губах, той мав вигляд звичайного сільського хлопця, типового Гекльберрі Фінна, який і по деревах лазить, і курей ганяє, і накапостити може, але разом з тим було в ньому щось магнетичне, що відганяло всі покарання за нароблені збитки. Сашко різко захотів із ним подружитися, стати таким же шибайголовою.

      – Хвацько палицею махав, – похвалив його незнайомець.

      – Я вдома тенісом

Скачать книгу