LITMIR.BIZ

Скачать книгу

про будинок уже можна забути, – сказала Еріка.

      – Як так? – Дан здивовано поглянув на неї, відірвавши погляд від тарілки. – Ви з Анною любили цей будинок і завжди могли дійти згоди.

      – Ми – так. Ти забув, що Лукас також долучився до цієї справи. Він має нюх на гроші й не може втратити такого шансу. Він ніколи не брав до уваги думку Анни, і, гадаю, ця ситуація не виняток.

      – От чорт! Якби я тільки дістався до нього темної ночі, він би потім не був таким чванливим.

      Він сильно вдарив кулаком по кухонному столу, і Еріка ні на хвилину не засумнівалася в тому, що він зміг би дати Лукасові добрячого прочухана, якби хотів. Ще підлітком він був міцної статури, і важка робота на рибальському судні ще більше сформувала його м’язи, але м’якість у його очах суперечила образу кремезного чоловіка. Він ніколи не підіймав руки на жодну живу істоту, і Еріка це знала.

      – Я не говоритиму забагато, поки напевне не знатиму свого правового становища. Завтра зателефоную Маріанне, моїй подрузі, яка працює адвокатом, і дізнаюся, як можна завадити продажу, але сьогодні ввечері я хочу просто не думати про це. До того ж останнім часом у мене сталося дещо інше, що зробило мої матеріальні справи просто не вартими уваги.

      – Так, я чув про те, що сталося. – Він замовк. – Як воно, когось побачити ось так?

      Еріка задумалася, як відповісти.

      – Сумно й водночас жахливо. Я сподіваюся, що ніколи більше на стану свідком такого.

      Вона розповіла про статтю, яку погодилася написати, і розмову з чоловіком Александри та її колегою. Дан мовчки слухав.

      – Я не розумію, чому вона відгородилася від найважливіших людей у своєму житті. Ти б бачив її чоловіка: він боготворив її. Хоча таке трапляється з багатьма: вони всміхаються й випромінюють радість, а насправді мають безліч турбот і проблем.

      Дан різко перебив її:

      – Агов, гра почнеться приблизно за три секунди, і я охоче оберу хокейний матч, аніж твої псевдофілософські витребеньки.

      – Тобі це не загрожує. Та й я взяла із собою книжку на випадок, якщо матч виявиться нудним.

      Очі Дана були сповнені жаху, і тільки з погляду Еріки він зрозумів, що вона лише кепкує з нього.

      Щойно вони зайшли до вітальні, як почався матч.

      Маріанне відповіла вже після першого гудка.

      – Маріанне Сван.

      – Привіт, це Еріка.

      – Привіт, давно не спілкувалися. Як добре, що ти зателефонувала. Як справи? Я багато думала про тебе.

      Еріка знову подумала про те, що останнім часом не дуже багато уваги приділяла своїм друзям. Вона знала, що ті хвилюються за неї, але за останній місяць їй ледве вдавалося підтримувати контакти з Анною. Але вона знала, що вони все розуміють.

      Маріанне була її доброю подругою ще з університетських років. Вони разом вивчали літературу, але після майже чотирьох років навчання Маріанне дійшла думки, що бути бібліотекаркою – це не її покликання, і змінила професію та стала адвокатом. Як потім виявилося, на неї очікував успіх, і зараз вона була

Скачать книгу