LITMIR.BIZ

Скачать книгу

із кров’ю по венах і артеріях, але в голові було ясно, як удень.

      – У твоєї хіба коханець є? – запитав раптом Дмитро. Я кивнув, радше автоматично, ніж на знак згоди з припущенням Дмитра. Але, загалом, сумніватися в наявності коханця в моєї дружини було б нерозумно.

      – Звичайно, є, – підтвердив я свій кивок словами.

      – У мене є один хлопець… Власне, профі… – Дмитро заговорив тихіше, і я збагнув, про що він каже. – Якщо хочеш, я з ним пораджуся… Він порядний, від близьких навіть авансу не бере… У тебе є копійчина?

      Я знову зітхнув.

      – Зараз кепсько з грошима…

      – Я тобі можу позичити: справа серйозна… Питання сімейного життя… Тож поговорити з ним?

      – Так, – поквапом видихнув я. І на підтвердження своєї рішучості ще раз кивнув.

      4

      За два дні ввечері я заникнув до Дмитра в магазинчик. Покупців не було. Мабуть, мряка, яка ще вдень зависла над Подолом і час від часу переходила в дощ, розігнала людей по будинках. Він сидів у яскраво освітленому акваріумі магазинчика за прилавком і читав книжку.

      – Привіт! – гукнув я, заскочивши у відкриті настіж двері. – Що читаємо?

      – А що читають у таку погоду? Звичайно, Чейза. Як ведеться? Зігрітися не хочеш?

      Я кивнув.

      Він витяг з-під прилавка почату пляшку цитринового «Кеглевича», поставив переді мною кришталеву чарочку і виповнив її. Налив і собі. Ми якось по-діловому гольгнули по дві. Горілка пішла напрочуд м’яко, немов у ній і ступнів не було.

      – Для панночок! – вловивши мій вираз обличчя, пояснив Дмитро. – Почекай, я зачинюсь і тоді поговоримо.

      Він зачинив двері, завісив вікна-вітрини.

      – Все олрайт! – сівши на своє місце за прилавком, сповістив він мені. – У нього щойно дитина народилася… Він сам сказав, що наразі в серйозні справи лізти не хоче… Тож твій коханець саме до речі.

      – І скільки? – запитав я.

      – Хотів сімсот, але я з ним поторгувався… ну й обіцяв, що ти сам докладно усе підготуєш.

      – Що підготую? – злякався я.

      – Ну, відомості різні. Коли і де він буває. Може, фотку зробиш…

      Я замислився про фото і раптом зміркував, що наразі дійсно думав про якогось абстрактного, ніколи не баченого коханця моєї дружини. «Господи! – подумки вигукнув я. – Адже йдеться про мене, про моє фото, про ті місця, де я буваю!..» Трохи заспокоївшись і списавши неквапність своєї думки на погану погоду і «дамського Кеглевича», я знову підключився до вигаданої мною самим гри.

      – То як? – по павзі знову запитав Дмитро.

      – Щодо відомостей?

      – Так.

      – Добре. І фото буде. То скільки разом вийшло?

      – Чотириста п’ятдесят баксів. Ми спочатку на п’ятсот пристали, але я відчув, що можу ще трохи зігнати. Тож з тебе пляшка!

      – А коли я з ним зустрінуся?

      – Отакої! Нащо тобі з ним зустрічатися? Він тобі подзвонить завтра ввечері, а все необхідне якось перешлеш йому.

      Після ділової розмови інша розмова вже якось не йшла, і ми, заповнюючи павзи між чарками, анекдотами,

Скачать книгу