LITMIR.BIZ

Скачать книгу

гостію для висвячення й з болем пригадав, яку радість колись відчував у такі миті. Знову відчув, як і щоранку, гостру судому від раптового й ледь помітного проблиску далекої й давно втраченої любові. Розламав над потиром гостію. «Мир залишаю вам. Мій мир вам даю». Він поклав у рот гостію й проковтнув паперовий смак відчаю. Завершивши месу, акуратно витер потир і поклав його в сумку. Поквапився до поїзда, що відправлявся до Вашинґтона о сьомій десять, несучи в чорному саквояжі біль.

      Розділ третій

      Рано-вранці 11-го квітня Кріс зателефонувала до свого лікаря в Лос-Анджелес і попросила, щоб він домовився з місцевим психіатром про консультацію з приводу Реґани.

      – О? А що сталося?

      Кріс пояснила, що, починаючи від дня народження Реґани – коли Говард так і не подзвонив – вона помітила несподівану й драматичну зміну в поведінці та характері доньки. Безсоння. Сварливість. Напади гніву. Розкидала й трощила свої іграшки. Верещала. Не хотіла їсти. До того ж стала якоюсь надміру енергійною. Постійно рухалася, щось зачіпала, перевертала, бігала, вистрибувала. Погано справлялася зі шкільними завданнями. Вигадала собі уявного партнера в грі. Раз по раз утинає якісь химерні штуки, щоб привернути увагу.

      – Які саме? – запитав лікар.

      Кріс розповіла про стукіт у стелю. Після огляду горища вона чула його ще двічі. При цьому Реґана обидва рази була у своїй кімнаті, а як тільки Кріс заходила, стукіт припинявся. Крім того, сказала вона, Реґана почала «губити» свої речі: сукенку, зубну щітку, книжки, черевички. Скаржилася, ніби «хтось рухає» її меблі. Зрештою наступного ранку після вечері в Білому домі Кріс побачила в Реґаниній спальні Карла, який майже із середини кімнати тягнув, ставлячи на місце, комод. Коли Кріс запитала, що він робить, той знову повторив, що «комусь дуже смішно», але відмовився щось детальніше пояснювати. Та невдовзі Кріс знайшла в кухні Реґану, яка бідкалася, що вночі, коли вона спала, хтось пересунув усі меблі. Після цього випадку, пояснила Кріс, її підозри остаточно сформувалися. Було ясно, що все це робила її дочка.

      – Маєш на увазі сомнамбулізм? Вона це робить уві сні?

      – Ні, Марку, вона це робить, коли не спить. Щоб привернути до себе увагу.

      Кріс згадала про те, як нібито тряслося ліжко; це траплялося ще двічі, після чого Реґана завжди приходила спати до матері.

      – Ну, це можна пояснити її власними підсвідомими рухами, – мовив лікар.

      – Ні, Марку, я ж не сказала, що ліжко справді тряслося. Я сказала: це Реґана твердить, ніби воно трясеться.

      – А ти впевнена, що цього не було?

      – Ні, не зовсім.

      – Бо це могли бути клонічні спазми, – пробурмотів він.

      – Які спазми?

      – Клонічні. Температура була?

      – Ні. Слухай, – запитала Кріс, – то брати мені її до психіатра чи як?

      – Кріс, ти згадувала шкільні завдання. Як у неї з математикою?

      – А що?

      – Скажи мені як? – наполіг він.

      – Паскудно. Тобто раптово стало паскудно.

      – Ясно.

      – А

Скачать книгу