Екзорцист - Вільям Пітер Блетті

Скачать книгу

пальця, вона помітила, що стіл майже на метр зрушений зі свого місця.

      Не дивно, що вона на нього наштовхнулася. То, певно, Віллі посунула стола, чистячи тут порохотягом.

      Вона спустилася в кабінет зі сценарієм від свого агента.

      На відміну від просторої вітальні з її великими вікнами-еркерами й видом на міст Кі-бридж, що дугою нависав над Потомаком аж до берега Вірджинії, кабінет створював враження якогось загуслого шепотіння багатих дядечок, що ділилися секретами: високий цегляний камін, панелі з вишневого дерева й перехрещені балки з міцної деревини, немовби витесані з якогось давнього розвідного мосту. Єдиними натяками на сучасність у цій кімнаті був модерний бар, довкола якого стояли хромовані стільці із замшевими сидіннями, і кілька барвистих подушок «Марімекко» на м’якому диванчику, де й умостилася Кріс зі сценарієм. Між сторінками був лист від її агента. Вона витягла його й знову перечитала. «Віра, Надія й Милосердя»: фільм із трьох окремих частин, кожна з яких мала інакший акторський склад і режисера. Її частиною була б «Надія». Їй подобалася ця назва. «Дещо нуднувата, – подумала вона, – але вишукана». Мабуть, її змінять на якусь іншу, на кшталт «Року довкола цноти».

      Пролунав дзвінок у двері. Берк Деннінґз. Він був самотній і нерідко заскакував до неї. Кріс сумовито всміхнулася й похитала головою, почувши, як він непристойно вилаяв Карла, якого явно зневажав і над яким постійно глумився.

      – Ага, привіт, є щось випити? – сердито гаркнув він, заходячи в кімнату, і відразу попрямував до бару, відводячи погляд і не виймаючи рук із кишень пожмаканого дощовика.

      Берк сів на стільця біля бару з верткими очима й роздратованим виглядом.

      – Знову шукаєш пригод? – запитала Кріс.

      – Що ти в біса маєш на увазі? – хмикнув Деннінґз.

      – Маєш такий вигляд. – Вона вже його бачила таким, коли вони були разом на зніманні в Лозанні. Першої ночі там Кріс ніяк не могла заснути у фешенебельному готелі з видом на Женевське озеро. Десь після п’ятої ранку вона встала з ліжка, одяглася й вирішила спуститися в хол готелю, сподіваючись знайти там якусь каву або компанію. Чекаючи в коридорі на ліфт, вона визирнула у вікно й побачила там режисера, що прямував берегом озера, запхавши руки в кишені пальта й щулячись від крижаного лютневого вітру. Коли вона спустилася в хол, він якраз заходив до готелю. «Жодної курви довкола!» – буркнув сердито він, а тоді квапливо проминув Кріс, навіть не глянувши на неї, зайшов у ліфт і поїхав до свого номера й ліжка поверхом вище. Коли Кріс пізнішеглузливо нагадала йому про цей випадок, режисер розлютився й звинуватив її в поширенні «гидких галюцинацій», у які люди «схильні вірити лише тому, що ти кінозірка». Він також обізвав її «божевільною ідіоткою», але тоді заспокійливо зазначив, щоб не доводити її до сліз, що «можливо» вона й бачила когось, помилково прийнявши його за Деннінґза. «Цілком вірогідно, – недбало припустив він, – адже моя прапрабабуся була швейцаркою».

      Кріс підійшла до бару й нагадала йому про той інцидент.

      – Ага, саме такий вигляд, Берку. Скільки ти вже взяв нині на душу джину з тоніком?

      – Ой, та не мели дурниць! – огризнувся Деннінґз. –

Скачать книгу