ТОП просматриваемых книг сайта:
Ганнібал. Томас Гарріс
Читать онлайн.Название Ганнібал
Год выпуска 1999
isbn 978-617-12-4815-1,978-617-12-4817-5,978-617-12-4554-9
Автор произведения Томас Гарріс
Серия Ганнібал Лектер
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Старлінг! Ох, крихітко.
Арделія швиденько присіла поруч.
– У чому річ?
– Мені прострелили вухо, Арделіє. Полікували на Волтер-Рід. Не вмикай світла, окей?
– Окей. Треба тобі дещо принести. Я нічого не чула, ми слухали касети в машині… розповідай.
– Арделіє, Джон загинув.
– Тільки не Джонні Бріґем!
І Мепп, і Старлінг були небайдужі до Бріґема, коли він був у них інструктором зі стрільби в Академії ФБР. Вони все намагалися розібрати татуювання крізь рукав його футболки.
Старлінг кивнула й по-дитячому витерла очі тильним боком руки.
– Евелда Драмґо й кілька «кріпів». Евелда його підстрелила. Ще вони вклали Бьорка, Маркеса Бьорка з БАТВЗ. Ми були в одній команді. Евелду встигли попередити, і телерепортери прибули на місце одночасно з нами. Евелда дісталася мені. Вона не хотіла здаватись, Арделіє. Вона не хотіла здаватись, а на руках тримала дитину. Ми вистрілили одна в одну. Вона померла.
Мепп ніколи не бачила, щоб Старлінг плакала.
– Арделіє, я сьогодні вбила п’ятьох людей.
Мепп сіла на підлогу поруч зі Старлінг і обійняла її за плечі.
Вони разом притулилися до гуркітливої пральної машинки.
– Як Евелдина дитина?
– Я змила кров, ніяких ушкоджень на шкірі не побачила. У лікарні сказали, що фізіологічно з ним усе гаразд. За кілька днів вони віддадуть його Евелдиній матері. Знаєш, що мені сказала Евелда наостанок, Арделіє? «Що, сучко, обміняймося рідинами?»
– Зараз дещо тобі принесу, – мовила Арделія.
– Що?
Розділ 3
Із сірим світанком прийшли газети й вранішні новини по кабельному.
Щойно Мепп повернулася з мафінами, то почула, що Старлінг заворушилась, і вони сіли дивитися разом.
CNN та всі інші мережеві канали викупили права на плівку, відзняту журналістами з гелікоптера WFUL. Надзвичайний матеріал, крупний план згори.
Старлінг подивилася єдиний раз. Їй треба було побачити, що Евелда вистрілила першою. Вона глянула на Мепп і побачила на її коричневому обличчі злість.
Тоді Старлінг побігла блювати.
– Важко на це дивитися, – сказала вона, коли повернулася – бліда, ледве тримаючись на ногах.
Як завжди, Мепп одразу перейшла до суті:
– Хочеш спитати, як я почуваюся через те, що ти вбила афроамериканку з дитиною на руках. Ось тобі відповідь. Вона вистрілила першою. Я не хочу, щоб ти померла. Але, Старлінг, подумай, хто стоїть за такою божевільною політикою. Чия дурна голова додумалася виставити тебе проти Евелди в тому проклятому місці, ніби ти можеш розв’язати всі проблеми з наркотиками якимись сраними пушками? Розумне рішення? Сподіваюся, ти поміркуєш, чи варто взагалі лишатися в тих котячих лапах, – Арделія зробила паузу, наливаючи чай. – Хочеш, я побуду з тобою? Візьму відгул.
– Дякую. Не варто. Зателефонуєш мені.
«Народне базікало», головний