LITMIR.BIZ

Скачать книгу

я впевнений, що правильна номенклатура – афроамериканець.

      – Номенклатура?

      – Термінологія.

      – А хіба номенклатуру не повинен визначати хлопець, закоханий у чорну дівчину?

      – Не варто шукати афроамериканську кішку в чорній кімнаті…

      – Кішку?

      – Я просто жартую. У неї цікаве ім’я, от і все. Жодного осуду. Ти ж знаєш, тебе назвали на честь двоюрідного прадіда, що загинув у Біркенау. Євреям завжди властиво надавати речам значення.

      – Тобто стражданням.

      – Гої вибирають імена, що мають гарне звучання. Або ж видумують їх.

      – Біллі назвали на честь Біллі Голідей.

      – Тож вона – виняток, що доводить правило.

      – А тебе на честь кого назвали? – поцікавився Сем, ідучи на невеличку поступку через відчуття провини від того, що змусив батька заговорити тихим сумним голосом.

      – Далекого родича на ім’я Яків. Нібито як надзвичайного хлопця, велетня. Історія розповідає, що він розчавив у руці голову козака.

      – Круто.

      – Я точно не такий сильний, як він.

      – Ну, ми навіть не знаємо козаків.

      – По-перше, я звичайного зросту…

      Забурчав живіт, але вони не зрозуміли, в кого.

      – Тож, щоб підбити підсумок, я думаю, це чудово, що в тебе є дівчина.

      – Вона не моя дівчина.

      – Номенклатура завдає подвійного удару. Я думаю, це чудово, що ти закоханий.

      – Я не закоханий. Я її кохаю.

      – Хай там що, це точно буде між нами. Можеш на мене розраховувати.

      – Я уже мамі про це розповідав.

      – Правда? Коли?

      – Не знаю. Може, пару тижнів тому.

      – То це старі новини?

      – Усе відносно.

      Джейкоб витріщався на Семовий екран. Саме це так притягувало хлопця? А хіба не можливість бути десь, при тому будучи ніде?

      – Що ти їй розповів? – поцікавився батько.

      – Кому?

      – Своїй матері?

      – Ти мав на увазі мамі?

      – Саме так.

      – Я не знаю.

      – Ти не знаєш – означає, що ти не хочеш про це зараз зі мною говорити?

      – Якось так.

      – Це дивно, бо вона впевнена, що ти написав ті слова.

      – Я не писав.

      – Добре. Я починаю набридати. Я піду.

      – Я не казав, що ти набридаєш.

      Джейкоб підійшов до дверей, збираючись виходити, а тоді зупинився:

      – Хочеш, розкажу анекдот?

      – Ні.

      – Він масний.

      – Тоді однозначно ні.

      – Знаєш, яка різниця між «субару» й ерекцією?

      – «Ні» означає «ні».

      – Серйозно. Ну, яка різниця?

      – Серйозно, не цікаво.

      Джейкоб схилився вперед і прошепотів:

      – У мене немає «субару».

      Всупереч очікуваному, Сем голосно розреготався, рохкаючи та бризкаючи слиною. Вони сміялися удвох, несамовито й істерично.

      Сем безуспішно намагався опанувати себе та вичавив:

      – Смішно… дійсно смішно… те… що в тебе насправді є «субару».

      І тоді вони розреготалися ще більше, й Джейкоб навіть трохи заплювався, а на очах у нього виступили

Скачать книгу