LITMIR.BIZ

      Стояла невблаганна темрява, коли Алекс Вітмен повернувся до своєї квартири. Він пішов до ванної, обмотав долоню марлею і спробував не зважати на біль.

      Час від часу до квартири прокрадалися звуки. Вив собака; електрогітара ритмічно стогнала початковий риф із «Моєї милої крихітки»; дощ монотонно барабанив по підвіконню. Якщо не зважати на це, у його саморобному підземеллі було тихо, але аж ніяк не спокійно, адже його думки навісніли. Він постійно програвав у пам’яті події, що передували зникненню доньки десять років тому в Единбурзі.

      Еллі була у тому віці, коли частота нічних кошмарів досягла піку. У ніч перед зникненням їй наснився поганий сон. Кейт поспішно вибралася з ліжка й побігла втішати її, а тоді залишилася у доньчиному ліжку до світанку. Вранці Алекс приготував сніданок і вдягнув Еллі. Попри всі тривоги минулої ночі, вона радісно передчувала, як кататиметься на своєму новому велосипеді в Медоуз. Вона дозволила татові вдягнути її – це було частиною їхньої змовницької гри.

      – Нога numero uno[6], – мовив він із грубо вдаваним італійським акцентом, тримаючи її рожеві шкарпетки. Наче маленька Попелюшка, вона дозволила підняти і скерувати свою ніжку. Він продовжив, надмірно пародіюючи скунса Пепе:

      – Але ж, о, qu’est-ce que c’est?[7] Що в нас тут? Месьє Пупок стирчить назовні. Схоже, доведеться поставити його на місце.

      Схопивши її, він занурився обличчям у її животик і подув у нього, спричинивши невимовний звук – наче хтось пукнув. Її ніжне тільце пахло жимолостю й корицею. Еллі звивалася, борсалася й крутилася від радощів, верещала, аби він припинив. Коли батько відпустив її, дівчинка грайливо намагалася вмовити його зробити так ще раз.

      Він допоміг їй натягнути теплий вовняний светр. Слідуючи заведеному між ними ритуалу, вона потерлася носом об його ніс і, усміхнувшись, ніжно обмацала його обличчя кінчиками пальців, мов сліпа. Алекс замружив очі й насолоджувався відчуттям, яке виходило за межі тактильного, віч-на-віч, пізнання.

      Він пішов до дружини, яка покірно дозволила віднести її назад до їхньої спальні, коли перші промені сонця торкалися окраїн Единбургу. Досі напівсонна, Кейт всміхнулася з-під простирадл і притягнула його за шию до себе. Вони поцілувалися, і він відчув запах її губ зі сну. Відчув тепло ліжка на своєму обличчі. У коридорі Еллі наспівувала собі імпровізовані дитячі віршики і стрибала по дерев’яній підлозі.

      Озираючись у спогадах назад, він міг зазначити певну мить – з точністю до секунди, – коли кожен візуальний, звуковий,

Скачать книгу