ТОП просматриваемых книг сайта:
«Аляска». Сергій Бут
Читать онлайн.Название «Аляска»
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-4299-9, 978-617-12-4371-2, 978-617-12-4372-9, 978-617-12-4370-5
Автор произведения Сергій Бут
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Адам, який на прогулянці виконував роль тюремного наглядача, кинувся за порушником. Тим часом Бемоль із Міхаелем і далі обговорювали умови угоди.
– З тебе серенада для Свєтки, – окреслив свою позицію Міхаель.
– Домовилися, – погодився співрозмовник.
– Й ані слова, – наказав Міхаель, притуливши до губ вказівний палець. – Косметичку не можна підставляти, інакше єдиний канал на волю пересохне.
– Я ж не підводив тебе до цього часу.
– Добре, давай сюди свої кросворди й гуляй звідси.
Бемоль передав складений учетверо аркуш паперу й задоволений собою побіг під стовбур липи, виглядаючи там сойку, яку деякою мірою вважав за свою колежанку зі співів. Спекавшись зайвих вух, Міхаель повернувся до попередньої розмови:
– То що, вважаєш себе справжнім психом? – спитав він Антона, ховаючи в кишеню аркуш.
Бемоль, який крутився довкола стовбура, раптом зупинився й насторожився, прислухаючись до розмови друзів. Нічого не підозрюючи, Водолаз затулив долонями обличчя і відповів:
– Ненормальний я, Міську. Проклятий! Розумієш чи ні?
Хвиля каяття, яка раптово накрила Антона, зібралась у сльози, що їх помітив Міхаель, коли його співбесідник розтулив долоні.
– Перестань, брате, – співчутливо мовив Міхаель. Він поклав руку на плече друга і якомога утішливіше сказав: – Ти такий, як усі, просто ввижається всіляка погань. Це нормально, з кожним може трапитись.
З невеличкої хмаринки, що зависла над подвір’ям лікарні впали перші краплини дощу. Легіт погнав хмарку далі, відкриваючи Сонцеві шпитальний плац і даруючи хворим щасливу мить сліпих опадів. Міхаель негайно скористався з природного явища, прагнучи заспокоїти Антона.
– Братане, навіть небо плаче осміхаючись. Ну чого ти завівся, усе буде тіп-топ.
Антон замислився. Він хотів до кінця довести думку, тож насмілився.
– Щоб ти знав, ця погань мене мало до самогубства не довела. Я вже готовий був укоротити собі віку, і, можливо, ми б зараз не розмовляли, якби не одна людина! Саме їй я завдячую порятунком.
– Це ти зараз про кого?
Вигляд Антона випромінював неспокій унаслідок розбурханих спогадів. Дзеркальце в його руках затремтіло, м’язи напружились, і він увесь сконцентрувався на минулому. І поки пацієнт збирав докупи думки, співрозмовник завертів головою, шукаючи санітарів, Ваську Довгоносика чи будь-яких інших підозрілих осіб, чиї вуха могли б почути не призначену їм інформацію. Окрім Бемоля, у полі зору Міхаеля нікого не виявилось, але й артиста він прогнав своїм суворим поглядом.
У тім часі трапилась одна подія, яку Міхаель випустив з уваги. Проте саме вона змусила Антона схопитися на ноги, від чого люстерко вислизнуло йому з рук і розбилося на друзки об потріскану асфальтовану доріжку.
– Кепська прикмета, – пробубнів собі під ніс Міхаель, споглядаючи скалки в себе під ногами, а потім ошелешено звернувся до Антона. –