ТОП просматриваемых книг сайта:
«Аляска». Сергій Бут
Читать онлайн.Название «Аляска»
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-4299-9, 978-617-12-4371-2, 978-617-12-4372-9, 978-617-12-4370-5
Автор произведения Сергій Бут
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Ну ти ж знаєш, він ще й досі відійти не може після смерті малого.
– А вже час! – грізно урвав Павлович і, випустивши в стелю цівку диму, докинув: – Інакше нашим пацієнтом стане.
Сарказм шефа насмішив санітара. Плести інтриги було одним із найулюбленіших занять Чахлого; головне – самому залишатися білим і пухнастим, тому за першої-ліпшої нагоди він паплюжив оточення, виставляючи себе в гарному світлі. Не став винятком і цей раз.
– Учора новенького обличчям по підлозі возив. Як з ланцюга зірвався.
Павлович пропустив останнє речення повз вуха. Він подумки тішився з додаткових прибутків, що їх давала посада. На диво, вони виявилися значно більшими, ніж зарплатня головного лікаря шпиталю. Інформація про способи їхнього лікування розліталася місцевістю з повсякчас високою швидкістю, унаслідок чого з’явилася постійна «клієнтура». Справи йшли непогано, тому на все решту він начхав. Чхав на етику й клятву Гіпократа, на нездобутий вчений ступінь і столичні комісії, що час від часу наскакували з перевірками, вимагали неабияких витрат на обіди і, так би мовити, за скромні матеріальні бонуси заплющували очі на певні недоліки в документах; і, звичайно, він чхати хотів на пацієнтів.
Теревені підлеглого забивали баки непотрібною інформацією. Робочий день лише розпочався, а лікар вже випалив сім цигарок – у таких робочих умовах пачка розійдеться до обіду. Павлович дістав із конверта кілька купюр і поклав на столі перед санітаром:
– Це вам на двох.
Не гаючись ані секунди, Чахлий змів зі столу запропоновану суму.
– Якраз вчасно. У малого день народження – обіцяв «воздушку» купити.
– Навіщо? – поцікавився Павлович.
– Нехай ворон стріляє.
Відповідь санітара здивувала лікаря, який з огляду на свої професійні навички вбачав у ній певну неадекватність, але заради власної вигоди змовчав – адже саме ті руки вигортали жар у створеному ним пеклі. Натомість начальник запитав:
– Хто вас міняє?
– Прапор з Адамом. Що з новеньким, Павловичу? – поцікавився Чахлий, ховаючи гроші до кишені халата.
– Скажи Адамові, нехай приведе його до мене.
– На перше побачення? – з єхидною інтонацією перепитав санітар.
Терпець лікарю увірвався. Звісно, усі вони робили одну справу, але кістлявий санітар більше за всіх палав спільною ідеєю. Якщо Павловича й Шрека приваблювала грошова сторона медалі, то цього нехриста – ще й садистичне задоволення від завданих людям тортур.
– За що ти так людей не любиш? – поцікавився шеф.
Чахлий зупинився на порозі й, розвівши руки, коротко відповів:
– Вони ж психи.
Санітар вибрався в коридор, де нарешті залишився наодинці з отриманою премією. Місце під кабінетом головного лікаря не найкращим чином годилося для втілення його задуму, тому Чахлий подався до напівтемного закапелку, на ходу виймаючи