Місяць, обмитий дощем (збірник) - Володимир Лис

Скачать книгу

бойових нагород. Вернувся через два роки додому, одружився, народився синок. Та бачив колишній солдат – щось воно не те робиться… А особливо, як стали заганяти в колгоспи. На хутір, куди пішов у приймаки, навідувалися хлопці з лісу, повстанці. Давав їсти, а потім і почав завдання їхні виконувати. Одного разу, це трапилося у липні 1950 року, хутір, коли там були упівці на чолі з легендарним у наших краях повстанським ватажком Пилипом Чехурою, оточили емгебісти й солдати. Зав’язався бій, після якого хутір взяли, а дядькові дали 25 років таборів. Відсидів, правда, лише шість, восени пам’ятного п’ятдесят шостого вийшов.

      Досі пам’ятаю останній його приїзд у часи перебудови. Сидів старий дядько на колоді біля хати мого покійного тата. Балакали, і дядько тихо сказав:

      – Знаєш, Володю, що найобідніше… Мої ж нагороди забрали, як мене арештували. І не віддали, зарази. А там же й медаль «За відвагу» була. Я ж її кров’ю заробив.

      Дядькові повна реабілітація прийшла через два дні після його похорону. У грудні 1993 року.

      Але про найбільшу радість од нагороди розповідав тато покійний Сава. При станції Сарни, де він працював після війни, був буфет. І навідувався туди регулярно такий майор Макаров. Як вип’є, бувало, розповідав тато, хвалитися починав, як колись на війні його удостоїв не хто-небудь, а сам «маршал победы», Жуков себто. Навідавшись на їхній фронт і побачивши якесь нехлюйство, схопив велику палицю, що валялася на землі, і ну гамселити офіцерів, зокрема й майора Макарова. Аж сльози виступили, коли розповідав:

      – Представляете, ребята, меня сам Жуков отлупил. Сам Жуков! Это для меня память лучше любой награды, любого ордена.

      Ісус: Боже і людське

      Про Ісуса Христа справедливо написано дуже багато, певно, чи не найбільше, ніж про будь-кого, хто жив на Землі. І як про людину. І як про Бога. Він не тільки дав людям нову віру, змінив мораль давнього світу, а й принципово по-новому збудував фундамент людських і суспільних стосунків. Як люди використали ці настанови – то вже інше питання. Говоримо не про художні твори, скажімо, знамениті романи Казандзакіса, Мейлера, Сарамаго та ін., котрі ризикнули вивести образ Сина Божого і Сина Людського – то вже їхні авторські фантазії і їхнє бачення. Так само, як і в численних кінофільмах і на картинах. Навіть у роботах богословів.

      Якщо ж вчитатися в усі чотири Євангелія, то побачимо, що тут Ісус постає переважно як Бог. Уже в дванадцятирічному віці він заявляє про свою належність Отцю. Пізніше впевнено починає проповідувати, з великою силою веде за собою учнів, творить численні дива, зокрема годує п’ятьма хлібинами і двома рибинами велику кількість людей, перетворює воду на вино, йде по воді, спиняє бурю, оздоровлює хворих і оживляє мертвих, виганяє торговців з храму. Упевнено пропонує свої рецепти вирішення моральних проблем. Його мова рішуча, образна, часто притчова, але здебільшого безапеляційна. Навіть в одній із найзнаменитіших сцен Святого Письма з динарієм кесаря – це не тільки мудрість, не тільки відділення меркантильного

Скачать книгу