LITMIR.BIZ

Скачать книгу

мене Гладкий Хіппі, спльовуючи неприємний післяцигарковий осад. Цікаво, що той лис має на думці?

      – Ну… та. А шо? Тобі вона також небайдужа?

      – Та нє, мені вона пофіг. Просто Дзвінка казала, шо тебе трошки любить.

      У принципі, я знав це й без нього.

      – І ше, – вів далі він. – Я думаю, що я – гомік.

      Мені було абсолютно все рівно, гомік він, чи ні. Таке вже наше покоління, пофігістичне.

      – Раніше думав, що є бісексуалом. Ну, знаєш, трохи ще Христя подобалась… Але сам знаєш, яка вона дура: «А ти то, а ти сьо… Вобшем, ти, Хіппі, казьол і підарас». Про таких Дзвінка говорить: «Усі люди – як люди, а я красіва, як багіня».

      – Скрушно… А може, то тільки вона перестала подобатись, а не дівчата загалом?

      – Ну, як би тобі пояснити… трахнути якусь я ніколи не проти… але вони всі ДУРИ… Трахнути й любити – то, виявляється, зовсім різні речі. Ти десь бачив дівчину, яка була би неформалкою, мала таку досконалу фігурку, ну шоб (Хіппі поцілував пучки зведених докупи пальців, мовляв, bon appetite), і щоб при тому всьому була ще й розумною. Бажано інтелектуалкою. Щоб вона могла на ніч мене заколисувати Андруховичем чи Антоничем… І ше щоб мала гроші, і розуміла мене, і не просила вести її на морозиво, коли я на нулі… І щоб не сміялася з мене, і щоб ше вміла варити їсти, а не тільки-но концерви відкривати… Ну, шо? Хіба знаєш таку?

      – Дзвінка?…

      – Вона читала тільки «Екзотичні птахи та рослини». Тим більше, в неї всередині все вибухає, коли тебе бачить. Серйозно, чувак, сама мені призналася.

      – І шо, ти х’тів би з хлопцем переспати?

      – Розумієш, то справа дуже делікатна. Я не хочу ходити з якимось там підером смердючим. А от, наприклад, тебе трахнути не відмовився б. Мені з тобою є про шо поговорити, ти з мене не знущаєшся, на відміну від деяких дєвушек. Шариш?

      Я знизав плечима, мовляв, «мені таке не смакує».

      – Хлопці – воно досить непогано, – пояснив йому свої вподобання. – Я, наприклад, також їх люблю, але радше в сенсі естетичному. А запихати свого члена комусь у пряму кишку – це вже, знаєш, попахує збоченством.

      Хіппі, здається, не до кінця зрозумів мої переконання, тож я спробував якось утішити кумпля:

      – Ну що ж, гомік – значить гомік. Може, якраз поступиш у Політех, як Пєтя й Нери. Знайдеш собі якусь круту кобіту, без заскоків. Усе залежить від середовища.

      Гладкий Хіппі погасив недопалок і кинув його геть. (Залишив невикуреною рівно третину: він десь прочитав, що найбільше нікотину саме в цій частині.) Сказав, що завтра їде з мамою в Теребовлю, ту, що в Тернополі, на три дні до цьоці. Я міг тільки поспівчувати.

      – Принаймні, – сказав я по хвилі роздумів, – там ти не зустрінеш Фєді.

      – Фєдя… Фєдя… Усюди Фєдя. Мене вже це дістало… До речі, старий, а шо тобі заважає знятися й поїхати до Львова до кінця канікул?

      – Розумієш, Хіппі, я навмисно втік звідти. Я відпочину від них, а вони, маю на увазі тата з мамою, – від мене. Так що я вже краще терпітиму Фєдю.

      Хіппі мовчав, щось обмізковуючи. Раптом він жалібно,

Скачать книгу