ТОП просматриваемых книг сайта:
П’ята Саллі. Деніел Кіз
Читать онлайн.Название П’ята Саллі
Год выпуска 1980
isbn 978-617-12-4142-8,978-617-12-4143-5,978-617-12-3911-1
Автор произведения Деніел Кіз
Жанр Зарубежная классика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Жодних.
– Щось у вашій підсвідомості намагається з вами зв’язатися, Саллі. Потрібно відкритися, щоб ви могли сприймати сили у вашій свідомості, які намагаються допомогти.
– Я не розумію, про що ви, докторе Еш.
– Я можу допомогти, Саллі, але розуміння та зцілення повинні виходити від вас. Які думки у вас викликає Сіндерелла?
– Смерть.
– Чому?
– Вона була моїм кошеням, і вона померла.
– Як?
– Я не пам’ятаю. – Та коли вона це сказала, по щоках почали котитися сльози. – Я так багато всього не пам’ятаю.
– Які ж думки у вас викликають танці?
Вона ніяково засовалася на місці, а після довгої тиші промовила:
– Зачекайте, я дещо згадала про Сіндереллу. Мені спало на думку ім’я Деррі. Я назвала одну зі своїх ляльок Деррі, від середньої частини… Ой, я вам це вже розповідала?
– А ви пам’ятаєте, як розповідали?
– Ні. Просто якесь відчуття, ніби я могла розповідати. То це правда?
– Так, – сказав він. – Поки були під гіпнозом, але коли вийшли з нього, то не запам’ятали нічого з того, що говорили під час сеансу.
– Це те саме, що й ці провали. Я не пам’ятаю, що казала чи робила, тільки якісь туманні відчуття. – Вона знову замовкла.
– Ви збиралися будувати асоціації до танців.
Саллі отупіло глянула на нього.
– Хіба?
Роджер усміхнувся та кивнув.
– А тоді ви заблокували це, і раптом відійшли від теми.
Вона прилягла на кушетку й відчула, як вага тіла тисне на шкіру, ніби хотіла втопитися в ній.
– Я не вмію танцювати, – сказала вона. – Ніколи не вміла. Я незграбна. Не маю відчуття ритму. Ненавиджу танці.
Він чекав, киваючи. Її пересмикнуло. Образи сну заповнили зір – тіниста постать із довгим рудим волоссям, що шалено витанцьовувала, й у голові вигулькнуло ім’я Белла.
– Я була з одним зі своїх керівників минулого вечора. З Еліотом. Він розповів мені, що я танцювала і називала себе іншим іменем.
– Яким іменем?
– Белла.
– Ви використовуєте це ім’я?
– Ні. Звісно, що ні. Колись у мене була лялька на ім’я Белла…
– Чому ви зупинилися?
– Думаю, це я вам також розповідала.
Він кивнув.
– Ви розказали мені імена ваших ляльок.
– Під гіпнозом?
– Так.
– Чому я цього не пам’ятаю?
– Тому що вони у вас асоціюються з болем. Ви не хотіли пам’ятати.
– Але я мушу згадати для того, щоб мені покращало, правда?
– З часом, – сказав він. – Воно до вас повернеться. Не варто поспішати.
Саллі опустила очі в підлогу.
– Я вам розповідала, що ті ляльки потім стали моїми уявними друзями, що я з ними розмовляла і вдавала, ніби вони мені відповідають?
– Ви згадували, що до вас говорила Белла.
– Вони не розмовляли між собою. Тільки