ТОП просматриваемых книг сайта:
Аптекар. Стефані Майєр
Читать онлайн.Название Аптекар
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-4160-2,978-617-12-4161-9,978-617-12-3912-8
Автор произведения Стефані Майєр
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Ем, сторони, котрі вирішили, що ти маєш… піти на пенсію… упали в немилість. Від самого початку це рішення не було популярним, тож зараз усі ми, хто не погоджувався, уже не є підлеглими тих сторін.
Можливо, і правда. Але найімовірніше – ні. Він відповів на скепсис у її погляді.
– Чи були в тебе… неприємні прикрості протягом останніх дев’яти місяців?
– Я гадала, що краще за тебе спроможна грати у хованки.
– Усе скінчилося, Джулі. Право перемогло міць.
– Я люблю хепіенди, – пролунав у відповідь різкий сарказм. Він змигнув – сарказм йому дошкулив. Або він тільки те удав.
– Не настільки добре, – мовив він повільно. – Якби був хепіенд, я з тобою не зв’язувався б. Тобі слід було б дати спокій на решту життя. І жила б ти так довго, як тільки б змогла. Вона кивнула, роблячи вигляд, що повірила його речам.
Колись давно вона вірила, що Карстен саме той, ким здається. Він тривалий час був втіленням добрих хлопців. А зараз якось по-дивному чудно було, наче граючись, намагатися розшифровувати, що означає кожне слово насправді.
От тільки тоненький голосок усередині питав: «А якщо немає жодної гри? Якщо все правда… якщо я справді вільна?»
– Ти була найкращою, Джуліано.
– Найкращим був доктор Барнабі.
– Я знаю, що тобі не подобається таке чути, але в нього ніколи не було таланту, як у тебе.
– Дякую.
Він підвів брови.
– Не за комплімент, – мовила вона. – За те, що не намагаєшся переконати мене, що його смерть була випадковою, – вона сказала це так само легко.
– То було хибне рішення, спричинене параноєю та зрадою. Напарник, який продає свого напарника, завжди вважає, що той так само змовляється проти нього. Зрадники не вірять в існування чесних людей.
Вираз її обличчя, поки він говорив, був немов скам’янілий. За всі три роки втечі вона ніколи не вибовкала жодної таємниці, до якої була причетна. Жодного разу вона не давала приводу своїм переслідувачам вважати її зрадницею. Навіть коли вони намагались убити її, вона лишалася вірною. І відділу до цього байдуже, цілком байдуже.
Для них і справді мало що важило. На мить вона забулася, згадавши про те, як колись наблизилася до того, що шукала, до чого дісталася б уже в найважливішій сфері досліджень і творення, коли б її не перервали. Той проект також, вочевидь, для них був неістотним.
– Але їм зараз доводиться червоніти за себе, – вів далі Карстен. – Бо ми так і не знайшли нікого настільки ж вправного, як ти. Трясця, ми так ніколи й не знайшли нікого, хоча б наполовину такого, як Барнабі. Дивовижно, як люди забувають, що щирий талант є лімітованою серією.
Він замовк, вочевидь, сподіваючись, що вона заговорить, сподіваючись, що щось спитає, видасть хоча б яку зацікавленість. Та вона лише ґречно дивилася,