Компанії майбутнього - Фредерік Лалу

Скачать книгу

будь-яке явище – внутрішнє та зовнішнє в індивідуальному і колективному. Вони можуть бути заздалегідь позначені займенниками, що часто вживають на їхній опис: індивідуальний внутрішній – це «Я»-простір (він залучає всі суб’єктивні думки, почуття, емоції, ідеї, бачення, переживання, що можуть у вас виникнути, коли ви вдаєтеся до самоаналізу); колективний внутрішній – це «Ми»-простір (або інтерсуб’єктивні загальні цінності, семантика, норми, етика, порозуміння, що є у будь-якій групі – її «культури» та «субкультури»); індивідуальний зовнішній – «Це»-простір (він включає в себе всі «об’єктивні» або «наукові» факти і дані про ваш організм: одна лімбічна система, дві легені, дві нирки, одне серце, стільки-то допаміну, стільки-то серотоніну, стільки-то глюкози тощо; сюди належать не лишень «об’єктивні» компоненти, а й поведінка); і колективний зовнішній – «Вони»-простір (він включає в себе усі інтероб’єктивні системи, процеси, порядок, правила, зовнішні відносини, техніко-економічні режими, екологічні системи, суспільну практику та ін.).

      Не лише всіх людей, а й усю їхню діяльність, галузі та компанії можна розглядати крізь цю чотириквадрантну лінзу, завжди виявляючи результати. Згідно з інтегральною теорією, будь-який вичерпний опис потребує розгляду в усіх цих проекціях – першої («Я»), другої («Ви» та «Ми») і третьої особи («Це» й «Вони»). Більшість галузей людських знань визнають лиш один або два з цих квадрантів і ігнорують або заперечують будь-яке реальне існування решти. Таким чином, у дослідженнях свідомості, наприклад, галузь доволі рівномірно розподілена між тими, хто гадає, що свідомість є виключно продуктом правого верхнього квадранта, або об’єктивних «воно»-процесів (а сáме, людського мозку та його діяльності); тимчасом як інша частина галузі вважає, що сама свідомість (верхній лівий квадрант, або «Я»-простір») є первинною, і всі об’єкти виникають у її полі. Інтегральна теорія стверджує, що обидві ці думки мають рацію; тобто, обидва ці квадранти (і два інші) виникають разом, одночасно і взаємно впливають один на одного як корелятивні аспекти єдиного цілого. Намагання звести усі квадранти до одного є «абсолютизмом квадранта», жалюгідною формою редукціонізму, що скоріше заплутує, ніж прояснює; тимчасом як погляд на квадранти, як на явища, що виникли й еволюціонували разом, кидає світло на нескінченні заплутані проблеми (від проблеми тіла/душі та стосунків між наукою й духовністю до механізму самої еволюції).

      Лалу ретельно і докладно описує кожен із чотирьох квадрантів, коли вони з’являються в різних типах компаній, зосереджуючись, знову ж таки, на новаторській або інтегральній стадії. Як він каже: «Модель чотирьох квадрантів показує, наскільки глибоко переплетені світогляд (верхній лівий квадрант, або «Я»), культура (нижній лівий, або «Ми»), поведінка (верхній правий, або «Це») та системи (нижній правий, або «Вони»). Зміна в одному вимірі заторкує усі решту». Далі він указує, що міфічні та модерні теорії організації сфокусовано на «жорстких» зовнішніх

Скачать книгу