Компанії майбутнього - Фредерік Лалу

Скачать книгу

замість побачити, що ця фаза була лише четвертою чи п’ятою трансформацією в історії людства і просто посіла своє місце поряд з іншими, а не повністю замінила їх? Вона все ще мала багато спільних характеристик зі своїми попередниками: всі вони, як сказав би Маслоу, були викликані «потребами дефіциту», а послідовники Клера Ґрейвза назвали б цю фазу «першим рівнем».

      Утім, тогочасні дослідники розвитку стали помічати дещо, що спочатку заплутало їх, а потім уразило: серед тих, хто розвивався за постмодерною/плюралістичною фазою, невеликий відсоток (2–3 %) стали проявляти характеристики, в буквальному сенсі безпрецедентні для історії людства. Ґрейвз назвав появу цього ще новішого рівня «монументальним смисловим стрибком», а Маслоу поставився до нього, як до появи «цінностей буття». Якщо всі попередні етапи (магічний, міфічний, раціональний, плюралістичний) починалися через почуття нестачі й дефіциту чогось, то цей новий рівень – який різні дослідники охрестили «комплексним», «інтегральним», «автономним», «другим рівнем», «інклюзивним» – спрацював через почуття надмірного достатку, ніби був переповнений добром, істиною й красою. Це було схоже на те, ніби хтось поклав мільйон доларів на свій «психологічний рахунок» і хотів поділитися тим, що мав.

      Було й дещо інше. Там, де усі етапи першого рівня вважали свої цінності та постулати за єдину справжню істину, а решту за хибні, неправильні, інфантильні чи дурні, цей новий інтегральний етап якось інтуїтивно відчував, що усі попередні ціннісні структури були по-своєму слушні й важливі, всі мали щось запропонувати, усі «мали рацію, але частково». Тому, оскільки постмодерний/плюралістичний етап прагнув визнавати себе за «всеосяжний», він, як і раніше, демонстрував відразу до цінностей раціонального та міфічного; але інтегральна стадія дійсно включала їх до свого складу, приймала їх або ж звільняла для них місце у своєму світогляді. Це була поява, вперше в історії, справді відкритого до всіх, не роз’єднавчого рівня людської свідомості. І він, дійсно, змінить усе.

      Повільно, але з дедалі більшою швидкістю, почало з’являтися друге покоління книжок про «нову парадигму». До їх числа належать такі першопрохідці, як-от Джеймс Марк Болдуїн, Жан Ґебсер, але також, особливо останнім часом, книги письменників, психологів, богословів, таких, як Юрґен Габермас, Аб Маслоу, Беда Ґриффітс, Вейн Тісдейл, Аллан Комбс і моя власна робота, якщо не дуже вдаватися в подробиці. На відміну від першої хвилі розвідок про «нову парадигму», ця друга хвиля мала набагато комплексніший психологічний складник, зокрема вирізняла щонайменше 4 або 5 етапів розвитку, іноді 9 або 10 (але напевно більше ніж два, «стару» та «нову парадигму», як то було раніше); і на додаток до цих рівнів розвитку мала низку ліній розвитку, або теорію множинного інтелекту, що проходить крізь ці рівні (когнітивний інтелект, емоційний інтелект, моральний інтелект, кінестетичний інтелект, духовний інтелект тощо). Також у цих працях знайшлося місце для інтеграції

Скачать книгу