Компанії майбутнього - Фредерік Лалу

Скачать книгу

на збори команди, де слід вирішувати важливі питання. Оскільки в кімнаті немає боса, ніхто не може грати провідну роль і приймати остаточне рішення. Замість цього команди Buurtzorg використовують дуже точний та ефективний метод спільного розв’язання проблем й ухвалення рішень. Спочатку група обирає координатора зборів. Порядок денний складається відразу ж і будується на питаннях, які є у членів групи на даний момент. Координатор не робить жодних заяв чи пропозицій і не приймає рішення; вона може лише ставити запитання: «Яка ваша пропозиція?» або «Яке логічне обґрунтування має ваша пропозиція?» Усі пропозиції записують на фліпчарті. У другому раунді пропозиції розглядаються, поліпшуються та уточнюються. У третьому раунді пропозиції виносять на розгляд групи. Підставою для ухвалення рішень є не консенсус. Для того щоб рішення було прийняте, достатньо, щоб ніхто не мав принципових заперечень. Одна людина не може накласти вето на рішення лише тому, що відчуває, що інше рішення (наприклад, її!) було б кращим. Ідеального рішення, з яким усі погодилися б від щирого серця, не існує, і прагнення до нього може виявитися дуже виснажливим. Рішення буде ухвалене за умови, що немає принципових заперечень, з розумінням того, що його можна буде переглянути, коли уприступнять нову інформацію. Процес зборів гарантує: кожен голос буде почутий, рішення приймаються колективним розумом і жодна особа не може зірвати процес і зробити інших заручниками накинутих нею особистих побажань.

      Якщо команди мають проблеми, попри всі методики, вони можуть у будь-який момент попросити про зовнішню допомогу – як у свого регіонального інструктора, так і в пулу координаторів інституту, де вони проходили навчання. Команда, що зайшла у глухий кут, може також звернутися по пропозиції до інших команд, використовуючи платформу внутрішньої соціальної мережі Buurtzorg, оскільки, швидше за все, якісь команди вже стикалися з такою проблемою.

      Часто медсестрам, які переходять з інших організацій, спершу тяжко звикнути до самоврядування. Робота весь час порушує складні питання. Наприклад, чи слід команді ставити ще одну людину у нічну зміну, незважаючи на те, що ніхто не полюбляє працювати вночі? Або візьмімо випадок команди, яка вже має дуже багато роботи, а родина пацієнтки, котру вона доти доглядала, питає: «Наша мати смертельно хвора; не могли б ви доглянути за нею?» Медсестри не можуть перекласти ці нелегкі рішення на боса, і, коли ситуація стає напруженою, стресовою або неприємною, немає ні начальника, ані структур, яких можна звинуватити, команди знають, що вони мають усю владу і свободу дій для розв’язання своїх проблем. Щоб навчитися жити з таким обсягом свободи й відповідальності, потрібен час, і часто трапляються моменти сумніву, розчарування та розгубленості. Це шлях розкриття себе як особистості, і саме в такий спосіб народжуються справжні професіонали. Багато медсестер з подивом розповідають про те, що вони виявили у собі стільки енергії та мотивації, скільки ніколи не бачили, працюючи у традиційно керованій організації.

      Дозвольте

Скачать книгу