LITMIR.BIZ

Скачать книгу

це року 1480 р. І всі ці роки тривало (різними, звісно, способами) іноді за згодою, іноді кров’ю великою – збирання руських земель, зникали уділи – породження феодальної роздробленості. Територія князівства Івана III виросла більше як удвічі. До Великого князівства Московського влилися частини Рязанської, Тверської, Ярославської, Ростовської земель. А ще ж – В’ятська земля, Перм, Новгород, Псков… Непомітно, але цілеспрямовано князівство ставало державою. Обновлювались і зміцнювалися старі міста, виникали нові, дедалі більше в них з’являлося кам’яних будівель. По містах і селах зводились храми.

      Чи не найбільше змінювалася Москва – Іван III постійно запрошував заморських зодчих. У стінах Кремля здійнялися Успенський та Благовіщенський собори, почали споруджувати дзвіницю Івана Великого, збудували башти Спаську і Собакіна (Арсенальну), з’явилась в усій красі Грановита палата.

      Крім архітекторів-будівельників, Іван III запрошував до Московії закордонних лікарів, техніків. Одне слово, Москва виходила на світову арену.

      Європейці почали цікавитися Руссю, що тоді була знана як Московська. Особливо після того, як німецький дипломат і мандрівник Зигмунд Герберштейн в 1517-м і 1526 році відвідав Москву як посол «Священної Римської імперії», ба навіть видав у Відні латиною «Записки про московитські справи». Буцімто русів цей гоноровитий німець змалював тенденційно, явно перебільшуючи їхню відсталість. Зокрема, він ніби писав – чи розказував у салонах – про якихось «чудесних» (маючи на увазі, очевидно, химерних) людей, зарослих звіриною шерстю, з собачими головами (обличчя у них на грудях). Вони хоча і безногі, але з довгими руками… Буцімто в Московії навіть риби водяться людиноподібні, «тільки німі»… Нібито про такі химери йому розказували самі московити.

      «Сии басни, – зазначив історик М. Карамзін, – питали любопытство грубых умов». Можливо. Але так чи інак, попри курйози, в Європі все ж почали з цікавістю придивлятися до Москви й загадкової Русі, що невідомо де взявшись на історичній арені, почала стрімко набирати сили…

      Іван III першим із князів почав зватися в офіційних документах «Іоанн, Божою милістю государ всея Русі». До нього навіть уперше почав застосовуватись титул «цар», що означав найвищий ступінь самодержавної влади – він прирівнював його до великих правителів світу. І вже народна уява почала звати його Грозним, хоча згодом це жахливе прізвисько прикладеться до іншого Івана – IV.

      Для своєї держави Іван III вигадав новий герб: на одному боці царської печаті було зображення двоголового хижого орла (цей символ перекочував у Московію від грецьких царів), a з другого – вершник, який перемагає списом змія.

      Сину своєму Василію Іван III передасть князівство Московське уп’ятеро більше за те, що його він у свої двадцять два роки отримав.

      Але, щоб підняти міжнародний престиж престолу, князь вирішив узяти другий шлюб (перша жона його померла, залишивши йому сина Івана): оженитися на племінниці останнього візантійського імператора,

Скачать книгу