LITMIR.BIZ

Скачать книгу

можна буде впізнати.

      – З іншого боку, я хочу, аби ви всі зрозуміли, що хоч ви повелися недобре, ваш вчинок знову показав, що ви маєте сміливість братися за щось ризиковане. Такий зухвалий дух – це дух чоловіків. Отож я хочу, щоб від сьогодні ви направили цей дух на щось більш плідне. Я хочу, щоб ви стали іншими рибалками.

      Ми всі здивовано перезирнулися, окрім Ікенни, котрий стояв, опустивши очі додолу. З нас усіх він найбільше постраждав від покарання, тому що батько, покладаючи на нього більшу частину провини, шмагав його найсильніше, не знаючи, що Ікенна намагався нас зупинити.

      – Я хочу, щоб ви стали командою рибалок, яка ловитиме хороші мрії і не відступить, поки не виловить найбільшу. Я хочу, щоб ви стали джаґернаутами, грізними й нездоланними рибалками.

      Це глибоко мене здивувало. Я був подумав, що він зневажає це слово. Силкуючись зрозуміти суть сказаного, я глянув на Обембе. Він кивав головою на все, що казав батько, і його чоло освітилося від легкої, мов натяк, усмішки.

      – Добре, хлопці, – пробурмотів батько, і широка усмішка пом’якшила різкі зморшки, виткані злістю і люттю на полотні його обличчя. – Слухайте, відповідно до того, чому я вас завжди вчив, що в будь-чому поганому завжди можна знайти щось хороше, я скажу вам, що ви можете стати іншим різновидом рибалок. Не тими, хто ловить щось у брудному потоці помиїв, як Омі-Ала, але рибалками розуму. Хватами. Дітьми, що черпатимуть руками з річок, морів та океанів цього життя і стануть успішними: лікарями, пілотами, професорами, юристами. Так?

      Він знову обвів нас очима.

      – Ось якими рибалками я хочу бачити своїх дітей. То як, готові прочитати слова гімну?

      Обембе і я миттєво закивали головами. Він глянув на іншу пару, що втупила очі в підлогу.

      – Боджо, а ти?

      – Так, – неохоче пробурмотів Боджа.

      – Іке?

      – Так, – сказав Ікенна після тривалої паузи.

      – Дуже добре, а тепер усі скажіть «джа-ґер-наути».

      – Джа-ґер-наути, – повторили ми всі.

      – Грізні. Г-р-і-з-н-і. Грі-зні.

      – Не-здоланні.

      – Рибалки, які ловлять хороше.

      Батько засміявся глибоким горловим сміхом, поправив краватку й пильно нас оглянув. Розігнавши голос у крещендо й скинувши в повітря кулака так, що краватка злетіла вгору, він закричав:

      – Ми – рибалки!

      – Ми – рибалки! – підхопив наш хор на повний голос, і кожен з нас здивувався, як раптово – і майже без зусиль – ми прийшли у такий захват.

      – Ми – продовження наших вудилищ, гаків і грузил.

      Ми повторили, але він почув, що хтось сказав «подовження» замість «продовження», тож змусив нас промовити це слово окремо, перш ніж повести далі. А перед тим він покартав нас за те, що ми не знаємо цього слова, бо весь час говоримо мовою йоруба замість англійської – мови «західної освіти».

      – Ми нездоланні, – продовжив він, і ми повторили за ним.

      – Ми грізні.

      – Ми джаґернаути.

      – Ми

Скачать книгу