LITMIR.BIZ

Скачать книгу

було побачити цвинтар на схилах Монжуйка, безкрає місто мертвих… Іноді я махав рукою, упевнений, що моя мама бачить, як ми пропливаємо неподалік. Батько теж махав. Багато років минуло відтоді… хоча я знав, що батько й досі час від часу катається сам.

      – Гарна ніч, Даніелю, якраз для каяття, чи не так? – пролунав голос із темряви. – Може, цигарку?

      Я аж підскочив від несподіванки. Рука простягала мені цигарку.

      – Хто ви?

      Незнайомець наближався, доки не опинився на самому краєчку темряви; обличчя його залишалося затіненим. Струмені сизого диму здіймалися від його цигарки. Я впізнав чорний костюм та руку, засунуту в кишеню. Двоє очей блищали в пітьмі, мов скляні намистини.

      – Я тобі друг, – відповів він. – Чи то принаймні хочу ним бути. То цигарку?

      – Я не палю.

      – Це добре. На жаль, у мене більше нема чого запропонувати тобі, Даніелю.

      Його голос дратував мене, різав вухо. Здавалося, він витягає з себе слова, – так глухо й віддалено вони звучали, мов ті старі грамофонні платівки, що колекціонував Барсело.

      – Звідки вам відоме моє ім’я?

      – Мені багато чого про тебе відомо. Твоє ім’я – це найменше.

      – Що іще вам відомо?

      – Я міг би тебе збентежити, та не маю ані часу, ані наміру. У тебе є те, що мене цікавить. І я готовий добре заплатити за це.

      – Боюся, ви з кимсь мене переплутали.

      – Навряд чи. Я часом припускаюся помилок, але щодо людей – ніколи. Скільки ти хочеш за неї?

      – За що?

      – За «Тінь вітру».

      – Звідки ви знаєте, що ця книжка в мене?

      – Це поза обговоренням, Даніелю. Питання лише в ціні. Я знаю, що вона належить тобі вже давно. Люди багато чого розповідають, а я уважний слухач.

      – Либонь, не такий уже й уважний. Я не маю цієї книжки. А якби й мав, то не продав би її.

      – Твоя прямолінійність захоплює, особливо в наші часи – часи підлабузників та блюдолизів, – але зі мною тобі не слід її виявляти. Назви ціну. П’ять тисяч песет? Гроші нічого не варті для мене. Назви ціну.

      – Я вже сказав, пане: книжка не продається, до того ж у мене її немає. Ви помилилися, розумієте?

      Незнайомець залишався мовчазним та непорушним, його, як і раніше, огортав сизий дим цигарки, якої він, здавалася, ніколи не виймав з рота. Однак пахло від нього не тютюном. Пахло горілим папером. Гарним папером, таким, який використовують у типографіях.

      – Помилився? – поволі перепитав він. – Не думаю. Імовірно, що саме ти зараз припускаєшся помилки.

      – Ви мені погрожуєте?

      – Можливо.

      Я ледь стримував жах, озброївшись удаваною хоробрістю.

      – Чи можу я запитати, чому ви так цікавитесь цією книжкою?

      – Це стосується лише мене.

      – Мене теж, оскільки ви погрожуєте мені, домагаючись книжки, якої я не маю.

      – Ти мені подобаєшся, Даніелю. Ти не боягуз, і здаєшся розумним хлопцем. То п’ять тисяч песет? Із такими грішми ти зможеш купити собі цілу купу книжок. Гарних книжок,

Скачать книгу