Ключ від Королівства - Марина и Сергей Дяченко Ключ від королівства

Скачать книгу

дверцята, замружилася від яскравого факела. Ну, що ж. Ведіть мене, куди хочете. Нехай.

* * *

      Зал, куди мене заштовхали, був завбільшки, як стадіон, а заввишки, мабуть, як десятиповерховий будинок (якщо в ньому прибрати перегородки між поверхами). І в цьому залі (слава Богу) були вікна, у які заглядало сонце. Нормальне, навіть веселеньке якесь – не осіннє й не зимове. Схоже, літо чи пізня весна…

      Посеред залу стояв трон, що спинкою майже діставав до стелі. Той стражник, який водив мене в туалет, рішуче нахилив мою голову до підлоги.

      – Дякую за службу, – пролунав голос невідь-звідки. – Тепер залиште нас.

      По кам’яній підлозі зацокали залізні каблуки. Неголосно грюкнули двері. І стало тихо. А я все дивилася на свої черевики, не наважуючись підвести голову.

      Хтось підійшов до мене, зупинився поряд:

      – Ліно?

      Я спочатку впізнала голос і тільки потім наважилася глянути.

      (Ну, чому, чому одразу не сказати, що він – король?!)

      Навіть якщо не брати до уваги золоту корону на голові, мантію з горностая і всього іншого, у що він був одягнений, у нього було таке королівське обличчя…

      – Здрастуйте, – сказала я крізь сльози.

      – Ти, мабуть, сюди випадково втрапила, – сказав Оберон. – Інакше я б тебе зустрів.

      Він не звертав уваги на мої сльози, наче й не помічав їх. І від цього мені легше було заспокоїтися.

      – Я взагалі нікуди не збиралася. Я викинула кульку в кущі… А потім полізла шукати.

      – Ну, зрозуміло, – він поклав руку мені на плече. – Вибач, що так вийшло. У нас тепер є дві можливості – або я тебе одразу ж відправлю додому…

      – Додому! Так!

      – …Або все одно відправлю, тільки спершу ми з тобою посидимо, побалакаємо, я тобі дещо розповім…

      – Ні! Нічого не треба! Тільки додому!

      Схоже, він засмутився.

      – Не поспішай. Я розумію – ти втомилася, голодна… Але ж тут є смачна їжа, тепла вода, якщо хочеш помити руки…

      – Я хочу додому, і квит…

      – Не бійся. Ти у цілковитій безпеці. Я обіцяв тебе повернути – і поверну. Один крок – і ти будеш удома. Однак усе-таки подумай…

      Не слухаючи його, я зробила отой крок.

      Це був найприкметніший крок у моєму житті.

* * *

      Я знов сиділа на лаві біля шкільних воріт, і всі мої проблеми нікуди не поділися. Рюкзак із книжками й зошитами – в учительській, мама – на роботі, синець – під оком, і величезний скандал – не за горами.

      Розділ третій

      Королівство вирушає в дорогу

      Ви можете похвалитися, що у вас є знайомий король? Себто справжнісінький – у золотій короні? Ще й у мантії? З акуратно підстриженою бородою?

      А у мене був. Знайомий король. Був, однак я сама, дурна, відмовилася від цього знайомства…

      Чи треба згадувати, як гірко я жалкувала…

      Чому спочатку хоча б не вислухати його? Адже він хотів щось мені запропонувати. Може, йому потрібна була принцеса? Чи, наприклад, бойовий маг? Раптом саме це він і мав на увазі – що мене можна навчити магії?

      «Дуже важливо, щоб ти мені

Скачать книгу