LITMIR.BIZ

Скачать книгу

– 7 грудня 1933 року.

      За чотири роки до Ухто-Печорського табору, де перебував Остап Вишня, дійшли чутки про арешт Павла Постишева. Довідавшись про це, письменник зіронізував: «Ми мали їх ліквідувати як ворогів держави чотири роки тому, бо за них сидимо. Нам повинні ордени дати за передбачливість».

      До звільнення Остапа Вишні доклав зусиль режисер Олександр Довженко. Він переконав владу, що такого письменника потрібно звільнити, бо його слово в умовах війни так само необхідне, як вогонь «катюш». У 1943 році Особлива нарада при Народному комісаріаті внутрішніх справ СРСР повторно розглянула справу й ухвалила звільнити Остапа Вишню. 8 жовтня його етапували з табору до Москви.

      Про цей період Остап Вишня розповів російському сатирику Леонідові Ленчу: «Привезли мене, раба Божого, посадили до «чорного ворона» й запхали у Бутирку. Наступного дня знову саджають до «воронка» й знову кудись везуть. Виявилось, на Луб’янку. Сів! Сиджу… Час іде – місяць, другий, третій, четвертий… А тут розігралась у мене виразка шлунку… і потрапив я з Луб’янки до клініки лікувального харчування професора Певзнера…

      Одного прекрасного дня приходить медсестра й каже: «Хворий, ідіть купатися, ми вас виписуємо». Пішов, викупався, сів до рідненького «чорного ворона» (він уже тут як тут). Приїхав, наглядач каже: «Ув’язнений, ідіть купатися!» – «Та я ж тільки…» – «Разговорчики! Марш!» Пішов, викупався, сів до камери. Раптом з’являється інший наглядач: «Ув’язнений Губенко, вас переводять до іншої тюрми, ідіть купатися!» – «Та я ж сьогодні вже двічі…» – «Разговорчики! Марш!» Пішов викупався, сів до «воронка» і поїхав на Луб’янку. Прийняли мене на Луб’янці, оформили, як належить, і знову: «Тепер ідіть, Губенко, купатися!» – «Та я…» – «Разговорчики! Марш!» Пішов викупався вчетверте за цей день гігієни і здоров’я…»

Джерела

      З порога смерті: письменники України – жертви сталінських репресій. – Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. – К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://bit.ly/1mxnPhP

      Абрамов Влад. Остап Вишня: «террорист», охотник и коллекционер // Сегодня. – 2009. – 11 ноября. Режим доступу: https://bit.ly/1YYoDc7

      Пришутов Едуард. Засуджений до розстрілу за… усмiшки // Вечерние вести. – 2011. – 3 жовтня. Режим доступу: https://bit.ly/22FfN7J

      Гайн Олександр. Табірне пекло Вишні // Міст. – 2011. – 10 листопада. Режим доступу: https://bit.ly/1IKHsNS

      Лавріненко Юрій. Остап Вишня // Українське слово: В 4 т. – Т. 1. – К.: Рось, 1994. Режим доступу: https://bit.ly/1mxrYTa

      4 січня 1935 року відбувся допит письменника Петра Ванченка

      – Ви визнаєте, що під виглядом «гнідої кобили» хотіли показати широкому читачеві Україну, яку «експлуатують», з якої «знущаються» і яку, врешті-решт, «замучили»; кучер Самсон, в особі якого ви подаєте представника пролетаріату, знущається з України до смерті?

      – Ні, не визнаю.

Із протоколу допиту Петра Ванченка від 4 січня 1935 року

      Петра Ванченка було заарештовано у грудні 1934 року, під час так званого «кіровського набору».[5] В «Оповіданні про гніду кобилу», долученому до справи, оперуповноважений Георгій Бордон вичитав «злісний пасквіль на радянську владу».

      Спочатку

Скачать книгу