LITMIR.BIZ

Скачать книгу

галузі знань.

– Нільс Бор – данський фізик та лауреат Нобелівської премії

      Зазвичай він був божевільним, але іноді наставали моменти просвітлення, коли він ставав дурним.

– Генріх Гейне – німецький критик та поет

      Ця книга навчить вас застосовувати чіткі принципи, завдяки яким я став:

      • запрошеним лектором з високотехнологічного підприємництва в Принстонському університеті;

      • першим американцем в історії, занесеним у Книгу рекордів Гіннеса за досягнення в танго;

      • радником понад 30 світових рекордсменів у професійному спорті;

      • «найкращим промоутером власної персони» за версією журналу Wired;

      • чемпіоном національного китайського чемпіонату з кікбоксингу;

      • майстром з верхової стрільби з лука у Нікко (Японія);

      • дослідником та активістом з питань політичного притулку;

      • брейкдансером на MTV у Тайвані;

      • учасником змагань з герлінгу в Ірландії;

      • актором відомого в материковому Китаї та Гонконгу серіалу (Human Cargo).

      Шлях до цих досягнень не видається таким яскравим.

      1977 рік. Я народжуюся на шість тижнів раніше, і мій шанс на життя становить всього 10 %. Однак я виживаю й роблюся таким товстим, що навіть не можу самотужки перевернутися на живіт. Через порушення м’язової рівноваги очей вони дивляться в різні боки, тому моя мама лагідно називає мене «тунцем». Поки що все непогано.

      1983 рік. Мене мало не виганяють із дитячого садка, тому що я не хочу вчити алфавіт. Моя вихователька відмовляється пояснювати, чому я повинен його вчити. Натомість вона каже: «Я вихователька – ось чому». Я зауважую, що це дурна відповідь, і прошу її дати мені спокій, аби я міг зосередитися на малюванні акул. Вона саджає мене за «стіл неслухняних» і змушує жувати цілий шмат мила. Я починаю зневажати владу.

      1991 рік. Моя перша робота. Ах, спогади… Я працюю прибиральником у кафе морозива за мінімальну платню й швидко налаштовуюся на методи великого боса. Я виконую роботу по-своєму, закінчуючи її о першій замість восьмої та присвячуючи решту часу читанню журналів про кунг-фу та вдосконаленню прийомів карате. Через три дні мене звільняють зі словами: «Можливо, одного дня ти усвідомиш цінність тяжкої праці». Здається, я ще досі її не усвідомив.

      1993 рік. За волонтерською однорічною програмою обміну я потрапляю в Японію, де люди нерідко запрацьовуються до смерті (це явище має назву «кароші»). При народженні вони прагнуть бути синтоїстами, у шлюбі – християнами, а після смерті – буддистами. Я роблю висновок, що більшість людей розчаровані у своєму житті. Одного вечора, маючи намір попросити господиню дому розбудити мене вранці (okosu), я прошу її мене зґвалтувати (okasu). Вона дуже ніяковіє.

      1996 рік. Я дивом вступаю до Принстонського університету, хоча мій бал за вступний іспит на 40 % нижчий за середній, а мій шкільний наставник радив мені бути більш «приземленим». Я роблю висновок, що погано розбираюся в реальності. Я спеціалізуюся на неврології,

Скачать книгу