LITMIR.BIZ

Скачать книгу

хочеш сказати, що там в прямому сенсі токсичні умови.

      – Ні, я хочу сказати, що вони несприятливі. У нас був важкий керівник проекту, який працював з однією частиною роботи і дещо нахабні бригадири, які погіршили ситуацію. Атмосфера там певний час була доволі кепською.

      – Як так?

      Боббі втрутився у розмову:

      – Брехливі звинувачення між обома групами, здебільшого на тему «одні байдикують, а інші за них працюють».

      – А як щодо «важкого керівника проекту»? Що він робив?

      – Вона, – поправила Клер. – Ненсі Морріс. Вона намагалася ігнорувати все це. Просто казала всім, що треба ладнати один з одним і робити свою роботу. Справи погіршувалися.

      – Кого звільнили? – поцікавився Джефф.

      – Ну, – трохи сором’язливо пояснив Боббі, – нікого. Коли звільнилися два бригадири, ми не могли дозволити собі втратити ще когось, навіть якби хотіли. Це був повний безлад.

      Джефф намагався не бути критичним.

      – Отже, ми плануємо й далі тримати на роботі керівника проекту і нікудишніх бригадирів?

      – На жаль, так, – відповів Боббі. – Нам будуть потрібні всі люди, які в нас є.

      Тепер Джефф не міг стримати свого розчарування.

      – Отже, можу припустити, що все те, що ми минулого року робили задля покращення роботи в команді, було все ж таки несправжнім.

      Тепер Клер перейшла в оборону:

      – Почекай. Це несправедливо. Боб дуже серйозно до цього ставився, і ми теж. Він завжди каже, що краще продасть компанію, ніж триматиме на роботі купу інтриганів та егоїстів.

      Боббі додав:

      – І це була не просто купа безглуздих плакатів і футболок, якщо ти це маєш на увазі. Ми проводили зустрічі щодо довіри, здорового конфлікту та відповідальності, з якими ти нам допомагав. Але нас просто обсіли справи, і ми перестали далі цим займатися, замість того, щоб поширити цю справу на решту організації. Це, ймовірно, моя провина, оскільки більшість цих людей працювали в моїй групі.

      – Мені теж слід було побачити це раніше, – визнала Клер.

      Джеффа це не переконало, але він намагався залишатися зосередженим.

      – Куди поділися два бригадири? Ті, які пішли.

      – Вони працюють за контрактом на іншому кінці долини, – пояснив Боб. – На житлових об’єктах.

      – Вони справді хороші фахівці? І якщо так, то чи можемо ми повернути їх на об’єкт?

      Боббі знизав плечима:

      – Я не впевнений.

      Джефф насупився:

      – Ти хочеш сказати, що не впевнений, чи вони хороші фахівці?

      Боббі похитав головою:

      – Ні, я не певен, що нам вдасться вмовити їх повернутися. А наскільки вони хороші фахівці, це залежить від того, що ти маєш на увазі.

      – Ну а як щодо роботи у команді? – спитав Джефф, дивлячись на Клер.

      Вона знизала плечима:

      – А це, мабуть, залежить також від тих, про кого ти питаєш, але я вважала їх надійними.

      Джефф був більш ніж стурбований відсутністю ясності у відповідях колег і вирішив, що не може дозволити собі таку розкіш, як затримка зі здачею об’єкта.

Молоток

      – Гаразд,

Скачать книгу