LITMIR.BIZ

Скачать книгу

столі він помітив старий телефон з диском, а поряд – потерті журнали і записники. Тоді до нього дійшло: те, що на перший погляд здавалося коробкою з паперами, насправді було стосом вицвілих світлин, і пилюки на них було менше, ніж на інших предметах.

      – Здається, я знайшов ті знімки, про які говорив Фелікс, – промовив Ден.

      Він присвітив телефоном верхній знімок – високий чоловік у довгому білому халаті та окулярах, якого Ден бачив не вперше. Хлопець схилився, щоб краще його роздивитися. То був той самий чоловік, що й на фото в шухляді його письмового столу. Ден швиденько перегорнув іншу світлину і скрикнув.

      – Що таке? Що сталося? – запитала Еббі.

      – Нічого, – відповів Ден. Якщо він визнає якийсь зв’язок, то більше не зможе прикидатися, що це йому тільки здалося.

      На наступному знімку була група лікарів, що зібралися навколо ліжка-каталки. На ньому, навдивовижу спокійно, лежав молодий чоловік у лікарняній сорочці. Один з лікарів тримав його голову, а інший натягував на чоло важкого шкіряного ременя. Поряд стояла медсестра зі шприцом.

      Еббі стала поруч з ним, і обоє вдивлялися у фото, намагаючись зрозуміти, що воно таке.

      – Напевне, це якесь лікування, – нарешті вимовив Ден. – Мабуть, він був тутешнім пацієнтом.

      – Такий молодий, – сказала Еббі. – Може, навіть нашого віку.

      «Це міг би бути я». Ден прогнав цю думку, відклав фотокартку і присвітив наступну.

      На цьому знімку була прив’язана до столу жінка. Над її головою нависав шолом, з якого стриміли дроти. У зубах жінка стискала дерев’яний брусок. З цим шоломом і бруском вона виглядала так, ніби її, наче мученицю, піддавали тортурам.

      Світлини були жахливими, але Ден не міг спинитися, розглядаючи їх одну за одною. На кожній був пацієнт, що проходив якусь процедуру, – з виразом болю чи відстороненої смиренності. Від знімка гідротерапії Денові звело судомою живіт. Санітари спрямували шланги з водою на пацієнта, що голий-голісінький забився в куток і тремтів. Збоку стояв лікар, байдуже схрестивши на грудях руки.

      Ден раніше читав про такі застарілі підходи до лікування – направду, у нього було якесь нездорове зацікавлення цією темою. Він виріс у прийомній сім’ї й завжди цікавився соціальними системами, що робили вибір за людей, а не разом з ними. Не те, щоб він порівнював своє життя зі становищем цих нещасних людей – як би там не було, система зробила за нього непоганий вибір. Нізащо у світі він би не поміняв свою сім’ю.

      – Заждіть, тільки гляньте на це… – сказав Джордан, і хвилювання в його голосі привернуло їхню увагу.

      Він стояв біля дальнього краю столу, а його ліхтарик освітлював стіну, на якій висіло ще більше обрамлених фотографій.

      – Це просто жах, – промовив Ден.

      – Тихіше, – ледь чутно прошепотіла Еббі.

      Вона підійшла до однієї з фотографій і рукавом обережно стерла зі скла пилюку. На світлині було зображено маленьку дівчинку, дев’яти-десяти років, зі світлим волоссям до плечей. Вона стояла, опустивши руку на дерев’яний

Скачать книгу