LITMIR.BIZ

Скачать книгу

чи щось таке, – сказала вона.

      – Мій сусід по кімнаті, Фелікс, пробрався всередину. Він казав, що кабінет відчинений. Було б класно його оглянути. Може, сходимо після того, коли всі полягають спати? – Лише вимовивши останню фразу, Ден зрозумів, як дивно звучала його пропозиція. Він запрошував їх піти з ним до забороненого кабінету, хоча щойно з ними познайомився…

      Здавалося, що Джордан прочитав його думки, бо він похитав головою і почав ліниво перебирати торочки свого шарфа. Напускна хоробрість, якою він ще хвилину тому хизувався, вмить щезла.

      – Звучить якось проти правил. Не хочу бути занудою, але не маю великого бажання, щоб мене викинули звідси вже першого дня. Не кажу, що такого ніколи не станеться, але точно не першого ж дня.

      – Джордане, він сказав, що там відчинено. Тому навряд чи це можна назвати порушенням правил, – утрутилась Еббі. Вона подарувала Дену сяйливу усмішку. – Думаю, це має бути цікаво… та й мені завжди потрібне натхнення. Закладаюся, що там заховано цілу купу всякої стародавньої всячини.

      – Там є фотографії, – швиденько додав Ден, поки Джордан не встиг знову все зіпсувати. – Фелікс казав, що там повно знімків.

      – Фотографії? Ще краще! Я люблю старі чорно-білі світлини. – Еббі штурхнула Джордана ліктем, та хлопець, здавалося, ще не збирався відступати.

      – Ось так просто відчинено? Ти впевнений? – запитав він.

      Ден кивнув.

      – Так сказав мій сусід, і мені здається, що він не з тих, хто буде просто так викаблучуватись. Він казав, що на дверях був замок, але зламаний.

      – Хтось тут у них дуже недбалий, – зауважила Еббі.

      – І дивний, – додав Джордан, розтираючи лікті, ніби він замерз. – Не впевнений, Еббі, що тобі таке подобається. Я не люблю ці дурнуваті жахалки.

      – Цього разу не відкрутишся, – рішуче заявила Еббі. – Правда, Дене? – У її очах танцювали іскорки.

      – Так… Так, звичайно! Ти маєш піти з нами. – Якусь хвилину він сподівався, що вони з Еббі все-таки оглядатимуть кабінет без Джордана.

      – Я не знаю… – відказав Джордан. – Це якось ризиковано.

      І він таки мав рацію. Що б там Ден не казав про зламаний замок, він не сумнівався, що входити до кабінету суворо заборонено. А якщо їх спіймають на гарячому і, як боявся Джордан, викинуть звідси, він ніколи собі цього не пробачить. Але найгірше те, що тоді він зіпсує не тільки своє літо, але й їхнє. Оце в них буде чудове перше враження.

      Але Ден почувався так, ніби відкрив скриньку Пандори – усі знахідки, які можуть трапитись йому в старому крилі гуртожитку, повилазили на світ Божий і порозбігалися хто куди. Утім, правду кажучи, Дену дуже хотілося дізнатись, чи в тому кабінеті були такі ж фото, як те, що він знайшов у своїй кімнаті.

      – Та ну, – заохочував Ден, указуючи на довготелесу постать Фелікса, що махав їм з юрби. – Він заходив туди. Що може з нами статися?

      Джордан поглянув на Дена і фиркнув.

      – Що там кажуть про вплив однолітків? Якщо твої друзі стрибнуть з моста і таке інше?

      – Ну,

Скачать книгу