LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Не треба, – лагідно промовила мати. – Не їдь, Ларрі. Я закупила твої улюблені наїдки. Певне, ти зазирав до холодильника. І сьогодні ввечері я хотіла пограти з тобою в джин рамі.[60]

      – Ма, ти не вмієш грати в джин, – сказав він, слабко всміхнувшись.

      – При ставці пенні за очко я в тебе бампер зірву.

      – Хіба що дам тобі фору в сто очок…

      – Ви тільки послухайте цього шмаркача, – добродушно підштрикнула вона сина. – Це якщо я дам тобі сто очок. Не вшивайся так скоро. Що скажеш, Ларрі?

      – Гаразд, – сказав він.

      Уперше за весь день йому стало добре, справді добре. Тихенький голосок усередині прошепотів, що він знову взявся за своє, знову: «Ларрі, ти геть не змінився, знову їдеш зайцем». Та він не слухав. Це ж його мати, кінець кінцем, і вона сама запропонувала йому лишитися. Так, спершу наговорила багато неприємних речей, та прохання лишається проханням, так чи ні?

      – Слухай сюди. За квитки на матч четвертого липня плачу я. Обчищу тебе сьогодні, а тоді просто зачерпну звідти жменьку. Якраз вистачить.

      – Та ти й помідор не обчистиш, – добродушно сказала вона й розвернулася до полиць. – Унизу є чоловічий туалет. Чому б тобі не зазирнути туди й не змити кров із лоба? А тоді візьми з моєї сумочки десять доларів і сходи в кіно. На Третій авеню досі є непогані кінотеатри. І тримайся подалі від тих гадючників на Сорок Дев’ятій вулиці та Бродвеї.

      – За кілька днів я поверну тобі гроші, – мовив Ларрі. – Цього тижня мій запис на вісімнадцятому місці в чарті «Білборда». Зазирнув до «Сема Ґуді»[61] дорогою.

      – Чудово. Та якщо ти такий багатій, чому на чарти повитріщався, а примірника не купив?

      Зненацька Ларрі перехопило горло. Він кахикнув, та клубок за кадиком нікуди не дівся.

      – Ну, не зважай, – сказала мати. – Мій язик – наче коняка з кепським норовом: як розженеться, то бігтиме, аж доки не стомиться. Ти ж знаєш, Ларрі. Візьми п’ятнадцять замість десятки. Назвемо це позикою. Гадаю, так чи інакше, а борг ти повернеш.

      – Так, – озвався Ларрі.

      Він підійшов до неї та смикнув за пелену сукні, наче маленький хлопчик. Вона зиркнула вниз. Ларрі став навшпиньки та поцілував її в щоку.

      – Я люблю тебе, ма.

      Вона виглядала стривоженою, та не поцілунком – її наполохали його слова або сам тон.

      – Та я знаю, Ларрі, – мовила вона.

      – І щодо того, що ти сказала… про мене й халепу. Так, у мене є невеличка проблема, але не…

      Її відповідь була холодною й водночас суворою. Такою холодною, що він навіть трохи злякався.

      – Навіть чути про це не хочу.

      – Окей, – сказав він. – Слухай, ма… який найкращий кінотеатр поблизу?

      – «Лакс Твін», та я не знаю, що там зараз показують.

      – Байдуже. Знаєш що? В Америці є три речі, які можна знайти будь-де, але найвищого ґатунку – лише тут, у Нью-Йорку.

      – Справді, пане критику? І що ж це за речі?

      – Кіно,

Скачать книгу